Іван Єфремов - Година Бика

Настрої, аналогічні відбитим на картині, серед людей, які сповідують християнську релігію й беззастережно вірять у надзвичайні містичні, як називали тоді, сили, що стояли над природою, з’явилися ще раніше, після першої світової війни ЕРС. Моралісти давно побачили неминучість розпаду колишньої моралі, яка виходила з релігійних догм, разом із занепадом релігії, проте на відміну від філософів-діалектиків не бачили виходу у перебудові суспільства. Прикладом такої реакції на дійсність стала для нас невеличка книга Артура Ліндсея, що збереглася від того часу, про фантастичну подорож на одну з планет у системі зірки Арктур. Звичайно, подорож мислилась як духовно-містична. Ні про які зорельоти техніка того часу не могла й гадати. На уявній планеті спокутувалися гріхи людства. Похмуре, сповнене нудьги життя, змальоване автором, дивує багатством фантазії. Планета називалася Торманс, що давньою мовою означало «катування». Так народився міф про планету мук, який згодом використовували, можна судити, і художники, і письменники багатьох поколінь. До міфа про Торманс поверталися не раз, особливо в періоди криз, тяжкої війни, голоду й непевного майбутнього. Для нас планета Торманс була лише однією з багатьох тисяч казок, які пішли в небуття. Але всім відомо, що сімдесят два роки тому ми одержали по Великому Кільцю першу звістку про дивну планету червоного сонця в сузір’ї Рисі. Історик Кін Рух, який витягнув з-під нашарувань часу першоджерело міфа, назвав нову планету Тормансом — символом тяжкого життя людей у невлаштованому суспільстві.

Глибокий голос Фай Родіс змовк, і в залі Ради Зореплавання на хвилину запанувала тиша. Потому на трибуні з’явився худорлявий чоловік з рудим непокірним чубом. Його добре знала вся планета — і як прямого нащадка знаменитого Рен Боза, який першим здійснив експеримент прямого променя і мало не загинув при цьому, і як теоретика навігації ЗПП. Люди, котрі бачили пам’ятник Рен Бозу, вважали, що Вел Хег дуже схожий на прадіда.

— Обчислення закінчено і не суперечать гіпотезі Фай. Незважаючи на колосальну віддаленість Торманса, цілком можливо, що ті самі три зорельоти, які покинули Землю на початку ЕСВ, досягли цієї планети. Уявімо собі, що кораблі потрапили в сферу негативної гравітації, провалилися в нуль-простір і звідти, природно, зісковзнули назад, в одну, мить пролетівши сотні парсеків. При цілковитому невігластві в астронавігації загибель зорельотів була неминучою, проте їх врятував чисто випадковий збіг точки виходу з планетою, дуже близькою за властивостями до нашої Землі. Тепер відомо, що планети нашого типу зовсім не рідкісне явище і, як правило, вони існують у кожній зоряній системі з кількома супутниками. Тому знахідка такої планети сама по собі не дивина, але вихід на неї в мало-зоряних широтах Галактики — подія виняткова. У давнину говорили, підмітивши закон попереднього подолання обставин, що божевільних супроводжує успіх. Так і тут — божевільне починання втікачів із Землі, фанатиків, які не бажали скоритися неминучому ходу історії, увінчалось успіхом. Вони йшли навмання на щойно відкрите тоді скупчення темних зірок неподалік від Сонця, не підозрюючи, що ця пляма, оточена поясом темної речовини, зовсім не складна система зірки-невидимки, а провал, місце розповзання поздовжньої структури простору, яка обтікає ундуляцію Тамаса. Я ще раз переглянув записи пам’ятних машин сполучення 886449, сто п’ятого ключа, двадцять першої групи інформаційного центру 26 Великого Кільця. Описання мешканців Торманса бідні.

Експедиція з планети в сузір’я Цефея, чия назва ще не перекладена мовою Кільця, змогла одержати лише кілька знімків, і з них можна судити, що тормансіани вельми схожі на тих людей, які вдалися до відчайдушної спроби багато віків тому.

Уже проваджено підрахунок біополярної вірогідності — він дорівнює нуль-чотнрьом. Машина Загального Розуму по всіх округах підсумувала «так» з високим індексом, і Академія Горя й Радості також висловилася за експедицію.

Вел Хег залишив трибуну, і його місце зайняв голова Ради.

— Після такої аргументації Раді нічого вирішувати — ми підкоряємося думці планети!

Суцільне сяйво зелених вогнів у залі було відповіддю на слова голови. Той вів далі:

— Рада негайно розпочинає роботу по формуванню експедиції. Найголовніше, найважливіше — підбір астронавтів. «Темне Полум’я» — другий наш ЗПП — невеликий і ми не зможемо послати людей стільки, скільки потрібно. Керують зорельотом вісім чоловік, усі беззмінні, крім навігаторів. Ще п’ять чоловік, рахуючи начальника, — максимум, що може взяти «Темне Полум’я». Інакше люди будуть у нестерпних умовах. Ми з гіркотою усвідомлюємо, що наші ЗПП — не більше ніж дослідні машини, і ті, хто їх водить, по суті, випробувачі найнебезпечнішого виду пересування в космосі. Кожен політ, особливо в незвідану зону космосу, як і раніше, таїть у собі смертельний ризик…