Иван Ефремов: Година бика

Художник Олександр Дмитрієв

Третій твір про далеке майбутнє, після “Туманності Андромеди” та “Серця Змії”, став несподіванкою для мене самого. Я зібрався писати історичну повість і популярну книгу з палеонтології, одначе понад три роки довелося присвятити науково-фантастичному роману, який хоч і не став безпосереднім продовженням двох перших моїх творів, проте свідчить про шляхи розвитку грядущого комуністичного суспільства.

Появу книги “Година бика” спричинила поширена у нашій науковій фантастиці (не кажучи вже про зарубіжну) тенденція розглядати майбуття в похмурих фарбах прийдешніх катастроф, невдач і несподіванок, переважно неприємних. Такі твори, що дістали назви романів-попереджень, або антиутопій, були б навіть корисні, якби, окрім картин про біди, ще й показували, як їх уникнути чи принаймні як вибратися з тих грізних пасток, котрі готує майбутнє для людства.

Другим полюсом антиутопій можна вважати чималу кількість науково-фантастичних творів, від дрібних оповідань до обсягових романів, де щасливе комуністичне прийдешнє досягнуто ніби само собою, і люди епохи всепланетного комунізму страждають чи не гіршими вадами, аніж ми, їхні недосконалі предки, — ці неврівноважені, неввічливі, балакучі й банально-іронічні герої будучини більше схожі на недовчених і погано вихованих нероб сучасності.

Обидва полюси уявлень про грядуще змикаються в єдності ігнорування марксистсько-діалектичного трактування історичних процесів і зневіри в людину.

Своїм романом я хотів би заперечити таким творам і, отже, піти за трьома найважливішими твердженнями В. І. Леніна, котрі дивовижним чином випадали з уваги творців моделей майбутнього суспільства на Землі.

Неймовірна складність світу і матерії, яку ми лише починаємо осягати в другій половині XX століття і про яку Ленін попереджав три чверті століття тому, вимагатиме велетенських зусиль для суттєвого поступу в пізнанні.

Перехід до безкласового комуністичного суспільства й цілковите здійснення мрії основоположників марксизму про “стрибок з царства необхідності в царство свободи” не прості, вони вимагатимуть від людей щонайвищої дисциплінованості й свідомої відповідальності за кожну дію. І нарешті, нині як ніколи доречно нагадати пораду В. І. Леніна, який рекомендував письменникові-фантаст у О. О. Богданову показати розграбування природних ресурсів нашої планети капіталістичним господарюванням.

У “Годині Бика” я зобразив групу землян, котрі, переселившись на іншу планету, цим самим повторюють піонерське завоювання заходу Америки, проте маючи значно вищий рівень технічних можливостей. Неймовірна швидкість росту населення а капіталістичне господарювання призвели до виснаження планети та масової смертності від голоду й хвороби. Державний лад на пограбованій планеті, звісно, мусить бути олігархічним. Отож, аби побудувати модель подібної держави, я продовжив у майбутнє ті тенденції гангстерського профашистського монополізму, котрі зароджуються тепер в Америці та деяких інших країнах, що намагаються зберегти “свободу” приватного підприємництва на густій націоналістичній основі.

Зрозуміло, що не наука й техніка віддаленого прийдешнього чи дивні цивілізації безмірно далеких світів стали метою мого роману. Контраст між людьми майбутньої Землі, вирощеними багатовіковим існуванням вищої, комуністичної форми суспільства, і такими ж землянами, але сформованими в гнобленні й тиранії олігархічного ладу іншої планети, — ось головна мета і зміст книги.

Тож якщо хоч якоюсь мірою вдалося це показати і тим допомогти будівникам майбутнього — нашій молоді — йти далі, до всебічного вдосконалення людей комуністичного завтра, духовної висоти людства, тоді моя праця виконана не даремно.

Серпень, 1968 р.

ЕКІПАЖ ЗОРЕЛЬОТА “ТЕМНЕ ПОЛУМ’Я”

Начальниця експедиції,

історик

ФАЙ РОДІС

Командир зорельота,

інженер анігіляційних установок