Іван Єфремов - Година Бика

Астронавігатор не встиг залишити величезну будівлю госпіталю, як у палату до непритомної Чеді й напівсонної Евізи увійшла людина в зім’ятому і запраному жовтому халаті відвідувача, із забинтозаним назскоси обличчям. Евіза підхопилась і кинулася їй на шию.

— Родіс!

— Я прийшла змінити вас, — і Родіс провела пальцями по запалій щоці Евізи.

Евіза примружилась, як дитина, коли їй попало в око мило, і відчайдушно замотала головою.

— Не зараз. Відійде нервове напруження, і я буду спокійна.

— Я відведу. Лягайте!

— Я так давно не розмовляла з вами, навіть по СДФ. Вам надовго дозволили відлучитись?

Родіс розсміялася по-дівочому дзвінко й безтурботно.

— Ніхто не дозволяв, як і посадку дискоїда. Якби я почала відпрошуватись, вони б і завтра не розв’язали важливого питання. А я буду тут з вами скільки потрібно.

— А цей маскарад?

— Робота Таеля і його друзів.

Родіс одягла поверх чорної тормансіанської перлово-сріблясту павутинку земного лікарського вбрання.

— А де ваш СДФ, Родіс?

— Вимкнений. Привезуть опівночі й випустять біля зходу у цей корпус. Я його покличу сюди. Ну, лягайте, а я походжу по кімнаті, відведу збудження іншого роду. Давно не відчувала такої радості від довгого ходіння, як сьогодні. Здається, цілу вічність я живу у тісноті, природній на кораблі й непотрібно примусовій — на Тормансі.

— Чеді теж не змогла звикнути до такого життя. Її тривалі прогулянки були корисними для знайомства з людьми і звичаями, але врешті призвели до катастрофи, — сказала Евіза.

— Чим викликано напад?

— Вона ще нічого не могла сказати. Той, хто напав на Чеді, одразу ж покінчив з собою. Навряд чи вона знає про це.

Родіс замислилась і промовила:

— Причина у сексуальній невихованості, яка породжує Стрілу Арімана. До речі, я чула про вашу лекцію про еротику на Землі. Ви зазнали невдачі навіть з лікарями, а вони мусять бути освіченими в цьому відношенні.

— Шкода, — засмутилась Евіза, — мені хотілося показати їм владу над бажанням, яка б не призвела до втрати сексуальних відчуттів, а, навпаки, до висот пристрасті. Наскільки вона яскравіша й сильніша, якщо не волочитись на її повідну. Але що можна вдіяти, коли у них, як говорила мені Чеді, всього лиш одне слово для кохання, для фізичного зближення і ще десяток слів, які вважаються лайкою. І це про кохання, для якого в мові Землі існує безліч слів, не знаю скільки.

— Понад п’ятсот, — відказала, не замислюючись, Родіс, — триста на означення відтінків пристрасті, і близько півтори тисячі, які змальовують людську красу. А тут, у книгах Торманса, я не знайшла нічого, крім убогих спроб змалювати, наприклад, прекрасну кохану їхньою бідною мовою. Усі виходять схожими, втрачається поезія, відчуття притуплюються монотонними повторами. Олігархи (звичайно, через своїх освічених поплічників) відчайдушно борються за приховування від людей їхніх духовних здібностей і пов’язаних з цим великих сил людської природи. Так само вони намагаються применшити і знецінити фізичну красу, щоб рядова людина ні в чому не могла вважати себе кращою чи вищою від правителів. Їхні вчені слуги завжди готові оббрехати, заперечуючи духовні сили, і висміяти красу.

За античних часів Європи і Ближнього Сходу, середньовічної Індії, — вела далі Родіс, — фізична любов переплітається з релігією, філософією, обрядовістю. Після чого реакція: Темні Віки, піднесення релігії і заперечення, придушення сексуальності. Нова реакція — і в ЕРС відродилася примітивна еротика з відмиранням релігійності, на слабшій фізичній основі. Не сталося, як у минулі часи, могутнього злету почуттів. Цей період — останній в існуванні капіталістичних відносин у суспільствах Землі — додатково охарактеризувався утилітаризмом. Еротика, і політика, і наука — все розглядалося з точки зору матеріальної користі й грошей… Утилітаризм незмінно призводив до обмеженості почуттів, не тільки мислення. Ось чому тормансіанам треба спершу відновити нормальне відчуття світу. Тільки потім вони будуть здатні на істинну еротику. Ви надто швидко рвонули з місця, Евізо! Але годі!

Родіс почала водити пальцями по тілу Евізи, натискаючи на певні точки і вимовляючи розмірено-музичні слова. Не минуло й кількох хвилин, як Евіза спала з дитячою безтурботністю. Скорботні зморшки ховалися лише в куточках губів, але невдовзі й вони щезли. Потім Родіс стала на коліна і, вигнувшись назад, головою торкнулася підлоги, випростуючи спину. Її супутниці належали до того віку, коли сили швидко відновлюються під час міцного і здорового сну. Родіс милувалася обома й раділа. Вони зробили, що зуміли, для вивчення Торманса і, природно, не могли змінити тутешнє життя. Тепер вони повернуться на «Темне Полум’я». Заради крихт, які Евіза й Чеді додали б іще до величезного завдання повороту історії Торманса, не варто більше ризикувати їхнім життям. Антрополог Чеді й лікар Зоряного Флоту Евіза ще відвідають різні місця всесвіту, подарують Землі своїх дітей, проживуть довге, цікаве життя. Безмірне приниження людини на Тормансі й пережиті тут страждання, смуток і жалість, що народилася до побратимів, зітруться, пам’якшаться і врешті перестануть тривожити їх на Землі…