Олег Романчук - Зоряний кристал

— Знімки робили люди, не посвячені в усі подробиці археофізичпої проблеми, — мовив Рамені. — Я був настільки заклопотаний справами, які навалились на мене, що й не подумав зробити голографічні знімки, — скрушно похитав головою Рамеш. Він тут же розпорядився, щоб при черговій появі куль на полігоні зробили кілька об’ємних фото і негайно прислали.

Надвечір, розглядаючи щойно отримані з Трівандарама голографічні знімки, ми мали змогу переконатись у Сашковій прозорливості: на об’ємних зображеннях чітко проглядався додекаедр із зеленими кулями у вершинах.

Вночі нас розбудив телефонний дзвінок. У трубці почувся голос Миколи Олексійовича. В Майсурі його спіткала невдача: Гордону Маккензі вдалось умовити головного архіваріуса віддати йому, повноважному представникові координаційного центру по вивченню археофізичної проблеми, карту маршруту експедиції Сошенка. «Це справжні гангстери від науки», — обурювався в слухавку Микола Олексійович, але одразу ж замовк, довідавшись про зникнення літака ДС-6. Зійшлися на тому, що Бандура на день-два затримається у Майсурі.

Наступний день приніс нову порцію інформації для роздумів. У Центрі супутників зітхнули вільніше. Навколоземні штучні супутники передавали напрочуд чіткі, точні метеорологічні дані.

— Б’юсь об заклад, що й там, у навколоземних володіннях Шіви, ці кристали приклалися до модернізації комп’ютерів індійських супутників, — безапеляційно заявив один з директорів проекту, який на вчорашньому засіданні беззастережно підтримав Ткачукову гіпотезу.

У пресі почали з’являтись обережні повідомлення про загадкову поведінку супутників, які після короткочасної перерви дають набагато якіснішу інформацію. І в той жо час, як передали агентства ТАРС, ЮПІ, «Рейтер», у більшості супутників, що належать військовим відомствам, помічено блокування вихідних каналів. Тепер ці супутники транслюють лише передачі найбільших телекомпаній планети. Особливе заміщання серед військових викликали неполадки на станції спостереження військово-морської бази Сан-Дієго в Індійському океані.

На третій день після нашого приїзду в Бангалор релейна станція в Меркарі перехопила серію незрозумілих сигналів, які терміново були передані через ретранслятор у центр зв’язку із штучними космічними тілами в Бомбеї. Після дешифрування відеоінформацію вивели на телеекрани. Всі, хто був присутній в залі управління зв’язком, як і оператори-телеметристи в сусідніх кімнатах, що продублювали зображення з центральних екранів на свої монітори, помітили на фоні послідовної зміни кадрів аерофотозйомки масиву джунглів (спеціалісти візуально майже відразу розпізнали район К-745/00, у якому зник літак з англійськими вченими й журналістом) зигзагоподібну, схожу на блискавку, яскраво-жовту лінію, що закінчувалась маленькою світлою плямою. Вона блимала, ніби кличучи на допомогу.

Гелікоптери одразу вилетіли у зазначений район джунглів. Того ж дня четверо зарослих і обдертих любителів сенсацій стояли під обстрілом репортерських фотоапаратів і кінокамер, розповідаючи про свої пригоди.

Як і говорив Микола Олексійович, ці «джентльмени удачі» справді намірились було десантуватися у крайній точці маршруту експедиції Сошенка, а відтак спробували дістатись до Храму Неба. Однак на підльоті до цього району несподівано вийшов з ладу передавач, а ДС-б, немов на м’якій подушці, опустився на крони дерев. Дві доби вони спали як убиті в кабіні літака, який поступово сповз на землю. Пробували зробити вилазку, проте суцільне болото й дощ не давали можливості відійти від літака більш як на сто метрів.

Позаду п’ять місяців напруженої роботи. Старт зорельота «Індра» намічено на третє жовтня. Монтаж суперкомп’ютера завершений повністю ще на початку вересня.

Ми уже збиралися було вирушити на полігон, щоб прибути туди заздалегідь, але професор умовив нас поїхати на два дні в Майсур, де наприкінці вересня відзначається свято Дуссера. Приїхали ми якраз у розпал пишнобарвного торжества. Факельні процесії, народні гуляння, шум, гамір, веселощі, паради бойових слонів — і все це серед екзотичної рослинності, храмів та палаців. Незрівнянне видовище. Як це контрастувало з тим, що поруч готується здійнятись у космічне безмежжя сріблястий корабель, дітище сотень і тисяч людських рук. Але одразу ж ловлю себе на думці: чому контраст? Це і є та нерозривна єдність буття земного й буття космічного, єдність минулого, сучасного і майбутнього. Тож нічого дивуватись психології індійця, який переконаний, що земні століття — лише мить в океані буття і що минуле значно тісніше зв’язане з сучасним і майбутнім, ніж це здається на перший погляд.