Олександр Ємченко - Піраміда Сонця

Здесь есть возможность читать онлайн «Олександр Ємченко - Піраміда Сонця» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 1991, ISBN: 1991, Издательство: Молодь, Жанр: Фантастика и фэнтези, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Піраміда Сонця: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Піраміда Сонця»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Людина не знала, який вигляд має рідна оселя, поки не вийшла за її поріг.
Людина не зазнала радості пізнання, поки не ступила за обрій.
Людина не збагнула світобудови, поки не злетіла у безмежний небокрай, щоб до решти зрозуміти таємниці Землі та розгадати загадки інших планет Сонячної системи.
Про те, як земляни виходили за «пороги» й «обрії» своєї планети, як відкривали і досліджують нові небесні тіла, про майбутні пілотовані польоти до них, і розповідає ця науково-фантастична книга — своєрідна антологія міфологічних, історичних і наукових знань про наш великий сонячний мегаполіс.

Піраміда Сонця — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Піраміда Сонця», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

По цих думках він відчув навколо себе таку порожнечу, таку пустку, що, незважаючи на те, що в нього за спиною вулканили колосальні вихори енергії, його почали обіймати чорні мойри збайдужілості. Здавалося, все, що називається життям, покинуло його.

«Хай їй пак, цій планеті!» — подумав він і повернувся обличчям до розбурханого океану силових сплесків, де гойдалися, вирували і клекотіли тисячі міні-сонць.

* * *

Спливли визначені шість годин. Обігнувши кратер, звідки фонтанував жахний потік енергії, літаюча база знову лягла на колишній курс. В умовленому місці Поповича не було.

Зачинившись у каюті, командир катувався перед неминучим вибором. «Викликати космоліт, — думав він, — але що це дасть, де гарантія, що астробіолог ще живий?.. Та й як його визволити з того камінного склепу? Вивести ж з безпечної штольні космоліт — це означає зірвати всю експедицію, на яку затрачені величезні кошти. Адже тут, біля об’єкта, їм не знайти подібного прихистку. Доведеться стартувати на Землю. Та й невідомо, як ще поведеться сам об’єкт. Хтозна, що за сили його створили. Ясно одне: вони значно могутніші від них, якщо змогли підняти у космічну безвість такі лави сонячної матерії… Стривай, — раптом похопився Куриленко, — а якщо залучити до рятувальної операції саму танкетку. Вона ж підлягає дистанційному керуванню!»

Командир негайно зв’язався з космольотом.

— Попович не вийшов на умовлене місце, — повідомив приреченим голосом.

— То ми стартуємо, командире? — спитав головний енергетик Треба.

— Ні, не треба, — відповів Куриленко. — Лишайтеся на місці. Спробуємо дістатися до астробіолога інакше. Дайте через орбітальний супутник команду на його пошук. Спрямуйте її на об’єкт, де стоїть танкетка, на якій знаходиться комп’ютеризований робот, запрограмований на врятування людей. Ось його й треба розбудити.

— Ви геній, командире! — вигукнув Треба. — Ми того робота з могили піднімемо. Настройте свій відеофон на супутник…

Коли на екрані командирської каюти з’явилося передане супутником зображення чорного входу до тунелю, ніякої танкетки там не виявилося.

— Що за оказія? — розвів руками командир.

— Це робота робота, — повідомив Треба, вибачаючись за словесний каламбур. — Щоб проникнути в тунель, він вирішив скористатися танкеткою. Вона вільно туди пройшла. Стежте за екраном…

Немов вічність, минуло десять хвилин. «Що він там бариться»? — нервував командир. Він пригадав, як одного разу такий же робот буквально за лічені секунди вихопив його з вогнедишного венеріанського вулкана, куди він мав необережність звалитися. Але хто знає, що коїться в тій меркуріанській «норі»?

Нарешті в темному отворі тунелю з’явилися знайомі контури танкетки. Немов від когось втікаючи, вона вихопилася на світ білий і стрімко злинула над зграсованою поверхнею планети, беручи курс на базу.

— Підготувати причальний бокс! — гукнув командир по внутрішній системі зв’язку.

Коли танкетка підлетіла до бази, Куриленко помітив в її кабіні знайомий силует астр о біолога…

— Ну що, легко шукати у темній кімнаті чорну кішку? — зустрів командир на порозі своєї каюти цілого і неушкодженого Поповича.

— Не іронізуй, командире, — у тон йому відповів астробіолог. — Я почувався там, як сліпий, що шукав у темній кімнаті чорного капелюха, якого забув придбати у минулому році.

— О, невиправний дотепнику, — усміхнувся Куриленко, — у цьому тобі не відмовиш…

До каюти зайшли планетолог Карпенко, астрофізик Міняйленко, астроном Яланський.

— Наше відкриття, — взяв слово Попович, — виходить з розряду ординарних. Академік Шафорост мав рацію. Це об’єкт штучного походження. Хто і коли його створив, важко сказати. Ясно одне: це велетенський акумулятор сонячної матерії, який не тільки конденсує енергію, а й трансформує її.

— Як ти гадаєш, куди? — спитав командир.

— За всіма даними, у район великих планет, де бракує тепла.

— Не виключено, що й на Землю, — додав астрофізик Міняйленко, — для тих, хто мешкає у четвертому вимірі й іноді з’являється на наші очі у вигляді астролівітуючих об’єктів, яких раніше мали за НЛО…

— Ну, це ще треба довести, — впав у слово астроном Яланський. — Невже ми так і не вступимо в контакт з об’єктом?

— Чому ж, — відгукнувся командир, — контакт можливий, але не з цією озією, а з її творцями. Тільки не зараз. У нас своє завдання — організація добре налагодженої служби Сонця. До того, щоб черпати з Сонця енергію, ми ще не дійшли. Маємо насамперед пізнати Сонце, щоб примножити його благодатний вплив на земне життя і звести до мінімуму його згубні прояви. Ревізувати об’єкт, який ми не створювали, непрохано копирсатися в ньому — цього не дозволяє нам етика космічних міжпланетних польотів…

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Піраміда Сонця»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Піраміда Сонця» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Дмитро Кешеля - Колиска сонця
Дмитро Кешеля
Валентин Тарасов - Чеслав. В темряві сонця
Валентин Тарасов
Олександр Ємченко - Біографи голубої планети
Олександр Ємченко
Олександр Казанцев - Дзвін сонця
Олександр Казанцев
Николай Еремеев-Высочин - РАМ-РАМ
Николай Еремеев-Высочин
Сергей Костин - РАМ-РАМ
Сергей Костин
Юрій Сорока - Іменем сонця
Юрій Сорока
Олексій Кацай - Демони Сонця
Олексій Кацай
Отзывы о книге «Піраміда Сонця»

Обсуждение, отзывы о книге «Піраміда Сонця» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x