Олег Романчук - Таємниця жовтої валізи

Я здивовано глянув на професора — причому тут розвідка?

— Спробую пояснити. Річ у тому, що наших військових уже давно цікавить дресирування тварин. Зрозуміло, не в мирних цілях. Цією проблемою займаються десятки спеціальних лабораторій. Для різних військових операцій нині широко використовують морських котиків, гусей, кажанів, голубів, жуків тощо. Навіть китам знайшли роботу. Я вже не кажу про собак і дельфінів, яких вважають найбільш перспективними. Ви здогадуєтеся, до чого я веду?

— Здається.

— Одного чудового дня мені запропонували роботу у військовому відомстві. Успіх з мавпою не давав декому спокою. Мені пропонували великі гроші. Я відмовився. Тоді справу вирішили передати розвідці. Ті скористалися послугами гангстерів, і мого Томаса вкрали. Після цього мене якийсь час намагалися шантажувати. — Лефевр посміхнувся. — Знаєте, коли ви розповіли мені про свою зустріч з Томасом, про випадок з грішми, я повірив вам. Схоже, що гангстери надумали використати Томаса в своїх власних цілях. Але якимось чудом йому пощастило втекти. Тепер зрозуміло, чого біля мого будинку весь час вештаються якісь типи? Не виключено, що це — люди Фостера, про якого вам казав Томас.

Скориставшись потаємним ходом, ми вийшли метрів за триста од вілли і незабаром дісталися на мою квартиру. Томаса в будинку не було.

Лефевр важко сів на канапу, де ще сьогодні спав шимпанзе. Раптом він скрикнув. Я підбіг до професора. На канапі з видертих з газет і журналів літер було складено речення: “Я в цирку. Не шукайте мене”. Лефевр перший кинувся до телефону. Набрав номер довідкового. Там йому відповіли, що трупа сеньйора Мартінеллі вже вилетіла до південної Америки.

— Хай йому чорт! — професор поклав трубку. — Цікаво, про що думав Томас, коли складав це речення? Я теж хотів би дізнатися про це…

Здавніх-давен людей непокоїла таємниця Атлантиди, колиски могутньої цивілізації, яка загинула внаслідок гігантської катастрофи. Дізнавшись із слів грецького філософа Платона про напівлегендарний острів, людство напрочуд легко повірило, що він справді був, і почало шукати підтвердження висунутої античним мудрецем гіпотези. Це був досить сміливий намір, бо ж Платон у своїх діалогах “Тімей” і “Крітій” тільки переповідав історію, що дійшла до нього майже через двісті років по тому, як предок знаменитого елліна по материній лінії — “наймудріший із семи мудрих” Солон повернувся з подорожі по Єгипту, де тривалий час вивчав перекази і документи, пов’язані з минулим цієї країни, з історією Греції і Атлантиди. Побачене й почуте ним згодом дістало поширення в Елладі.

Про таємничу державу атлантів написано чимало науково-популярних та художніх книг, статей, фундаментальних досліджень. У нашій розповіді поряд з відомими фактами вперше використано матеріали звіту Багатосторонньої археологічної комісії, яка чотири роки працювала на острові Антикітір в Егейському морі. Ми використовуємо ці матеріали з дозволу керівників експедиції — професора Романа Миколайовріча Задорожнього і доктора археологічних наук Моріса Вільфора.

У 1900 році англійський археолог Артур Еванс відкрив на острові Кріт руїни величезного палацу з античними вазами та численними фресками, які не мали нічого спільного з грецькою і римською культурами. Невідому цивілізацію назвали мінойською.

Того ж року зроблено ще одне відкриття, не менш загадкове, хоча, можливо, і не таке масштабне, як попереднє. Поблизу грецького острова Антикітір, на глибині 60 метрів, шукачі губок натрапили на рештки старовинного корабля. В ньому знайшли кілька бронзових та мармурових статуй, які чудово збереглися. Ретельніше пошукати не змогли — надто недосконале було тодішнє водолазне обладнання. З морського дна пощастило підняти лише чотири скульптури і кілька шматків бронзи, які вважались уламками античних статуй. Вивчаючи знахідки, співробітник Національного музею Греції Валеріос Стаіс помітив деталі якогось механізму. Після реконструкції було встановлено, що прилад — астрономічний годинник без регулятора ходу. Інакше кажучи — своєрідний арифметичний пристрій, тотожний геометричним моделям Сонячної системи, відомої Платону і Архімеду. Досі нічого схожого дослідники не бачили. Беручи до уваги стан тогочасної науки і техніки (вік корабля визначався І ст. до н. е.), можна було зробити тільки один висновок: знайдену річ виготовили не греки, не єгиптяни, не римляни чи якісь інші відомі нам стародавні народи. У жодному з літературних і наукових джерел про такий механізм нічого не згадано.