— Скільки днів вам треба на підготовку?
— Не більше місяця, — відповів Загорський.
Фенімор Кріпс натиснув кнопку, і з екрана телевізора всміхнулася молода секретарка.
— Хай зайде капітан Браун!
— Зараз, сер, — відповіла тендітна білява секретарка з високою зачіскою.
Ту ж мить до кабінету важкою ходою увійшов кремезний, широкоплечий, засмаглий бородань.
— Дозвольте познайомити вас з нашим морським вовком, — звернувся Фенімор Кріпс до Загорського.
— Жозеф Браун, — капітан простяг професорові важку волохату руку.
Він сам налив собі чарку віскі й вилив у широко роззявлений рот. Потім витер долонею губи, вдоволено скривився й повернувся до Загорського:
— На коли готувати корабель, сер?
— На кінець серпня.
— Вертоліт теж брати на борт?
Загорський здивовано поглянув на капітана.
— Я не просив вертольота!
Жозеф Браун зареготав.
— Він згодиться для прогулянок. Адже вам набридне сидіти день і ніч на кораблі. Отже, вертоліт не завадить!
Але Загорський думав про інше. Пропозиція взяти з собою вертоліт підказала йому одну думку, і він схвально кивнув головою.
— І, зрозуміло, треба захопити з собою ящик віскі! — засміявся Браун.
— Про це я подбаю, — втрутився в розмову Кріпс. — А ти включи до складу екіпажу Макса Шнайдера-Акулу. Я хочу, щоб він був з нами!
Загорський повторив подумки це прізвище. Йому здалося, наче він його вже десь чув. Розмова зайшла про щось інше. Потім професор запитав Кріпса:
— Ви теж попливете з нами?
— Мені треба врятувати з джунглів Абалули свою дружину, — жартівливо відказав Кріпс.
Жозеф Браун, який добре знав директора пароплавної компанії, зареготав. Він налив собі ще одну чарку віскі й запитав:
— Хіба ви одружені?
— Так, ось уже два дні вважаюся жонатим.
— А де ж ваша дружина?
— На Абалулі…
Професор Загорський сидів замислившись у кріслі, неуважливо поглядаючи на чоловіків. Його дуже зацікавив Жозеф Браун. В обвітреному обличчі, ведмежій постаті, незграбних рухах, типовій матроській ході, навіть у тому, як Браун ковтає віскі, — було щось міцне, мужнє — таке, що викликало впевненість і довір'я до нього.
Коли визначили день відплиття, з'ясували, які прилади взяти на корабель, якою апаратурою обладнати його, і домовились про їжу, одяг та асистентів фізика, — Загорський підвівся, але Фенімор Кріпс затримав його.
— Ще одна дрібниця, сер!
До кабінету ввійшов середній на зріст негр, років п'ятдесяти, з татуїровкою на лівій руці. Він мав зморщене обличчя, в правім усі носив срібну монету. Негр низько вклонився й завмер, мов свічник на стіні.
Фенімор Кріпс ступив до нього й показав рукою на професора Загорського.
— Лабало, добре запам'ятай цю людину!
— Спробую запам'ятати, сер, — відповів негр каліченою англійською мовою.
— А тепер проведи пана!
— Гаразд, сер!
Професор Загорський не розумів, навіщо Кріпсові знадобилося відрекомендовувати його цьому негрові.
— Що це означає? — спитав він.
— Віднині Лабала буде нашим зв'язковим, поки Браун відведе корабель від порту. Я наздожену вас на яхті Джона Равена. Я вже казав вам, що наша справа вимагає цілковитої таємниці! Ви поїдете додому на таксі. Лабалі треба знати вашу адресу. Він має в своєму розпорядженні сучасний лімузин і обслуговуватиме вас. Лабала — колишній мешканець Абалули, отже, він стане вам у пригоді.
Негр чекав, трохи схиливши голову. Професор Загорський уважно глянув на нього. В Лабали були розумні очі, стомлене обличчя. На перший погляд він здавався покірливим і слухняним, та в чорних блискучих очах, у зігнутих бровах і напружених м'язах відчувався неприборканий дух вільнолюбної людини, яку силоміць примусили служити багатіям.
* * *
Через тиждень до кабінету Загорського шумливо увійшов Жозеф Браун.
— Я готовий, професоре!
Сміючись, він простяг руку до склянки з фіолетовою рідиною.
— Це денатурат, капітане! — Загорський прикрив склянку долонею.
— Байдуже, сер! — плямкнув Браун і обтер рукавом губи, немов вилив у себе цілу пляшку рому.
Несподіваний візит здивував Загорського. Капітан Жозеф Браун помітив його подив і, сівши в м'яке глибоке крісло, вже зовсім іншим тоном, поважно й по-діловому, доповів:
— Корабель у вашому розпорядженні! — Він випустив з рота клуб диму й додав: — «Мільтон» — посудина останньої моделі. Екіпаж — тридцять шість чоловік. Капітан — Жозеф Браун, штурман — Рене Дюваль, механік — Вільямс Жорлінг, помічник механіка — Жорж Морель, моторист — Макс Шнайдер-Акула, кочегар — Педро Грін, корабельний кок — рудобородий аргентінець Аполло, лікар — доктор Раск!
Читать дальше