Григор Угаров - Невидимий риф

Зачувши ім'я Макса Шнайдера вдруге, Загорський стрепенувся. Це прізвище нагадувало йому про щось дуже далеке, але він ніяк не міг збагнути, про що саме. Може, це був студент, який вивчав фізику? Тоді чому ж він опинився на кораблі? Шнайдер… Це ім'я вкарбувалося йому в пам'ять, час припорошив пилом минуле, і ось тепер Жозеф Браун здмухнув цей пил…

«Макс Шнайдер!» — повторював Загорський, не слухаючи далі Брауна. А капітан детально знайомив його з командою корабля.

Боцман, камердинери, коки, кочегари, прибиральники… — перераховував Браун, та його слова летіли повз вуха професора.

Потім Жозеф Браун заговорив про витривалість корабля, про його тоннаж, апаратуру, генератори, радіолокатори, пальне, двигуни, здатність до прискореної плавби, комфорт, модерну кухню, холодильники й про всякі інші подробиці, що на них Загорський як людина науки мало розумівся. Він збагнув лише одне — цьому суворому широкоплечому морякові зі скуйовдженим сивуватим чубом можна вірити. Кожен його рух викликав у Загорського впевненість і довір'я, тим-то, коли Жозеф Браун сам відкрив поліровані дверцята невеличкого горіхового бару й заходився частуватися напоями, Загорський кивнув йому:

— Я на вас звіряюсь, капітане!

— Присягаюся хвостом кашалота, сер, що все буде гаразд! Повірте старому морському вовкові!

Жозеф Браун поглянув на годинника й квапливо розпрощався:

— До побачення, сер.

Загорський підвівся. Жозеф Браун потиснув йому руку, тримаючи в міцних зубах люльку з нікельованим вічком:

— Я чекатиму на телевізіограму.

— Будьте напоготові, сер Браун, ми можемо вирушити щохвилини.

— Вирішуйте самі.

— Це ми вирішимо вдвох з вами, — заперечив професор.

— Я під вашим началом разом з кораблем і екіпажем. Отже, ви для мене, по суті, — адмірал!

Двері гучно грюкнули, і за ними почулися кроки, що швидко віддалялися. Коли двері зачинялися, на підлогу впав аркушик паперу. Професор підняв його. Найдрібнішим з усіх шрифтів, які доводилось бачити Загорському, на клаптику паперу було надруковане все те, про що допіру буркотів Жозеф Браун: опис корабельного обладнання, список екіпажу, кількість непорушного запасу води, харчів, палива, розподіл посад. Загорський перебіг очима дрібні рядочки тексту, погляд його знову спинився на прізвищі «Макс Шнайдер-Акула». Та це тривало якусь мить. Невдовзі вчений поринув у свої думки й геть забув про Акулу.

Професор Загорський відклав доповідь, випростався й підвів очі на рельєфну карту. Яскраво-синя морська широчінь, перетята білими лініями горизонталей, з усіх боків оточувала коричневий, схожий на нирку, острів з численними затоками, мисами та бухтами. Крива, примхливо звивиста берегова лінія свідчила про одвічну боротьбу моря з суходолом.

На столі лежала розгорнена книжка в шкіряній оправі з чіткими золотавими літерами на грубому округлому корінці. Загорський вчитувався в підкреслені червоним олівцем рядки:

«Острів Абалула»!

Ця назва досі не привертала його уваги. Він і не гадав, що колись йому доведеться побувати на цьому клаптику землі, який загубився десь у хвилях океану, — на маленькому острівці, що його відкрив Кук, а згодом мимохідь вивчив антрополог Тур Хейєрдал після того, як дістався до Фатохіви на славнозвісному плоту «Кон-Тікі». В чому ж особливість цього острова? Де криються джерела тих таємничих сил, які так дивно виявляються останнім часом? На острові є згаслі й два діючі вулкани, в його надрах багаті поклади магнетиту, хрому, цинку, вольфраму. Діючі вулканічні кратери періодично випускають гарячу пару, викидають фонтани розпеченої лави, і тому привертають до себе увагу вчених. Оце й усе, про що сказано в книгах. Який зв'язок може мати вулканічна діяльність з таємничими силами, що оточують Абалулу? Приміром, у Чілі теж є діючі вулкани, які активізувалися останнім часом і кілька років тому завдали населенню багато лиха. Крім вибухів вулканів, на Чілі часто бувають сильні землетруси, бурі й поводі, проте таких невидимих сил, як на Абалулі, там не спостерігали.

«Ост-рів А-ба-лу-ла!» — по складах повторив Загорський і, запалившись якоюсь ідеєю, заходився швидко гортати сторінки книги.

«Що ж означає це загадкове явище? — мучився у здогадах професор. — Це можуть бути якісь промені або потужне магнітне поле, що в ньому за певних умов згасає навіть полум'я вогню!»

Професор здригнувся. «Полум'я!» — повторив він подумки. Загорський зняв телефонну трубку й набрав п'ятизначний номер.