Григор Угаров: Невидимий риф

Професор Загорський застиг на місці. При матовому світлі його смагляве обличчя здавалося зовсім темним і похмурим. Фенімор Кріпс ледь помітно посміхнувся. Він був упевнений, що цей дивний, мовчазний, наче сфінкс, фізик, викинений бурею на американський берег, уже попав до тенетів, і в інтересах фірми його ні в якім разі не можна звідти випускати. Ні, недарма Фенімор Кріпс зупинив свій вибір саме на ньому. Серед американських учених важко знайти таку замкнену людину. Цей дивак-іноземець стоїть осторонь політичної боротьби, не прагне вищих сфер американського суспільства, не женеться за бізнесом, — живе самотньо й скромно, як пустельник, безмежно закоханий у свою науку.

І що найголовніше — його не знають і не використовують у своїх інтересах інші трести, а коли хтось і пробував залучити його як консультанта — то марно: Кріпсові агенти встановили, що вчений завжди категорично відмовлявся від таких пропозицій.

Отже, невипадково «фінансова акула» Джон Равен і хитрий «золотошукач» Фенімор Кріпс — так його звали на біржі — зупинили свій вибір саме на ньому.

Професор Загорський розглядав екран з нерухомою водною поверхнею. Хвилі наче заледеніли, вітер не гойдав листя пальм, вода в лагунах завмерла, вкрита брижами.

— Ай справді — дивина! — зітхнув Загорський, виймаючи з кишені пачку болгарських сигарет. — А чи були ще спроби підплисти до острова?

Фенімор Кріпс сів на стіл і схрестив на грудях руки.

— Капітан кілька разів пробував пробитися крізь кільце таємничих сил, та марно!

Загорський підійшов до Кріпса.

— Коли корабель відходив від острова, чи не було помітно якогось сяйва?

— Ні, — заперечливо хитнув головою Кріпс.

Загорський закурив, щось зосереджено обмірковуючи, зморщивши чоло, замислено пройшовся кімнатою, потім зненацька зупинився й запитав:

— А як потім надали руху двигунам?

— Цього я не знаю, сер! У радіограмі капітана нічого не сказано про двигуни!

Запала мовчанка. Загорський, спершись на письмовий стіл, курив, і навколо нього здіймалися кільця диму. Видно, фізикові було ще занадто мало відомостей про те, що сталося, аби мати якусь певну думку. Але це загадкове явище зацікавило його.

Трохи помовчавши, Загорський сказав:

— Я хотів би поговорити з капітаном корабля!

Кріпс здригнувся з несподіванки.

— Це неможливо! Ні, неможливо! — Він зблід, збентежився, очі дивилися злякано, але швидко Кріпс опанував себе й зі стражденним виглядом сказав: — Ліпмана вже немає! — Важко зітхнув і додав — Корабель зазнав аварії! Шкода людей!

Загорський помітив те раптове Кріпсове збентеження, але сприйняв його як уболівання директора за загиблими.

— І ніхто із членів екіпажу не врятувався? — запитав Загорський.

— Ніхто!

Загорський мовчки смоктав сигарету.

Кріпс вимкнув проектор, зображення на стіні зблідло й розтануло, а кабінет знову залило м'яким молочно-білим світлом.

Професор звів угору голову:

— То що ж ви думаєте робити, сер?

— Ми з сенатором Джоном Равеном звіряємося на вас!

Загорський помовчав і запитав знову:

— То що ж ви пропонуєте конкретно? Чи маєте якісь плани?

Фенімор Кріпс з виразом мученика тихо, наче молитву, вимовив:

— Допоможіть нам звільнити острів від цього таємничого бар'єра!

Професор Загорський зітхнув.

— Мене дуже зацікавило це явище! Як учений я не можу обминути його! Покажіть мені радіограми.

Кріпс сягнув рукою в якусь шухлядку письмового столу, вийняв сині напівпрозорі аркушики й подав Загорському.

— Ви дивна людина, сер! Вимагаєте документального посвідчення, наче сумніваєтесь у моїх словах!

Загорський уважно читав папірці й не відповідав.

— Ми дамо вам корабель, наукову апаратуру, персонал, — вів далі Кріпс, — спорядимо солідну експедицію і виділимо велику суму грошей! Якщо нам пощастить подолати те кільце таємничих сил, то Джон Равен не залишиться в боргу перед вами! Ви матимете найкращу в Штатах наукову лабораторію!

— Зрозуміло, коли буду здоровий! — посміхнувся Загорський.

Фенімор Кріпс підвівся й схвильовано простяг руку вченому.

— То ви погоджуєтесь, сер?

— Так. Це становить для мене інтерес з наукової точки зору. Тому я відмовляюся від останнього пункту угоди — мені не треба ніякої винагороди! А сенаторові Джону Равену я хотів би побажати єдине — хай його зусилля будуть спрямовані на захист миру. Його ракети не принесуть людям нічого доброго!

Кріпс потиснув професорові руку і, не звертаючи уваги на його останні слова, запитав: