Юрій Сафронов - Онуки наших онуків

Я негайно поділився своїми спогадами з Ярославом Павловичем, котрий спостерігав за зоряним небом через новий надтелескоп, створений на базі плавучого дзеркала. Це була велика астрономічна станція, яка літала в міжзоряному просторі.

— Брадов? — перепитав мене Ярослав Павлович. — Пригадую, я читав його праці. Але, здається, в них нічого не було сказано про загадкові радіосигнали. Ви кажете, в сузір’ї Волопаса? Гаразд, ми перевіримо.

Через кілька днів Ярослав Павлович подзвонив мені на Землю.

— Здається, Брадов був правий. Нам дійсно вдалося виявити біля ледве помітної зірки спектрального класу К декілька планет. Одна з них велика. Більша за Землю. Правда, карта зоряного неба не зовсім співпадає з тією, що з’являється в загадковому кільці, але й це можна пояснити. Відтоді, як невідомі прибульці побували на Землі, минуло стільки тисячоліть, що зорі встигли змінити своє розташування… Хтозна, може білі велетні, ті відважні міжзоряні мандрівники, і справді живуть на одній із планет недалеко від Арктура…

…Багаття догоряло. Я дивився на жар, який жеврів, і думав про вічність. Я. прожив надзвичайно довге життя і був свідком величезних змін на Землі. Та що значить життя однієї людини у порівнянні з вічністю?

Життя існує на Землі понад два мільярди років. Людське суспільство налічує понад мільйон років. Історія цивілізації охоплює всього тільки декілька тисячоліть. Життя людини триває сто — сто п’ятдесят років. Це мікроскопічно мало у порівнянні з безкрайньою вічністю. І все ж вона не гнітить нас. Життя кожної людини яскраве, своєрідне і неповторне, сповнене великого змісту і завжди лишає після себе слід.

Людина перетворює континенти, руйнує гори, створює моря, осушує болота і зрошує пустелі, не чекаючи, коли це зробить час.

Минуть віки, і сам час стане підвладний людині.

Час може зруйнувати нашу маленьку планету, загасити наше сонце. Але людина не загине. Вона заселить інші світи або створить нові планети з матеріалу Всесвіту; вона оживить наше сонце, коли воно стане згасати, або ж запалить нове світило, перед яким наше мікросонце буде не більше як дитячою іграшкою, примітивною, спрощеною моделлю.

Людству жити ще мільйони і мільярди років, і неможливо зараз передбачити, якого технічного і культурного прогресу досягнуть люди, які проблеми хвилюватимуть тоді їхній неспокійний розум і серця.

Передбачити неможливо. А дізнатися…

Якщо ми зуміємо налагодити зв’язок із тим далеким світом, вісточку від якого ми одержали у вигляді загадкового кільця, ми зможемо дізнатись дещо і про майбутнє Землі.

А поки що — до роботи, щоб хоч трохи, хоч на один крок наблизити прихід майбутнього — далекої прекрасної мрії.

ЗМІСТ

М. Р а т у ш н и й. Життя і фантастика…………………………………………………… 5

Пролог………………………………………………………………………………………………… 13

Розділ перший . Таємниця метеорита……………………………………………………. 30

Розділ другий . У Верхоянському санаторії…………………………………………… 36

Розділ третій . Електрон невичерпний………………………………………………… 53

Розділ четвертий . З Сибіру в Австралію…………………………………………….. 64

Розділ п’ятий . Модель мікросонця……………………………………………………… 76

Розділ шостий . Екзамен……………………………………………………………………… 94

Розділ сьомий . Диспут……………………………………………………………………….. 121

Розділ восьмий . Готування досліду…………………………………………………….. 135

Розділ дев’ятий . Вище неба………………………………………………………………. 155

Розділ десятий . На Венері…………………………………………………………………. 172

Розділ одинадцятий . Земля кличе……………………………………………………… 209

Розділ дванадцятий . На Кораловому морі………………………………………….. 246

Розділ тринадцятий . Злиття ідей………………………………………………………. 260

Розділ чотирнадцятий . Битва з кригою……………………………………………… 277

Розділ п’ятнадцятий . Звістка здалеку……………………………………………….. 290

Епілог……………………………………………………………………………………………….. 309

Для середнього та старшого

шкільного віку

Сафронов Юрий Павлович,

Сафронова Светлана Александровна

ВНУКИ НАШИХ ВНУКОВ

Научно-фантастический роман

(На украинском языке)

Редактор Л. Т. Василенко

Технічні редактори Є. Ю. Зеленкова,

Ф. Н. Резник

Художній редактор В. Ю. Тернавський