Володимир Савченко: Привид часу

Натиснути-відпустити! Дванадцятий патруль почав коректувати політ перехоплювачів, одночасно доповідаючи:

— Невідоме тіло схоже на паралелепіпед. Аналіз речовини за відбитим спектром: лід. Вага — майже тонна.

Диспетчер подав команду перехоплювачам:

— Одвести тіло від Сонця!

Лише тепер Сінг поглянув на схему траси. Там поміж світлячків ракет, що повзли наче мурахи, мимо нерухомих рубінових точок астромаяків і патрулів, електронний промінь гнав блакитну краплинку. Яскравий хвостик, що лишався після неї, свідчив про її величезну швидкість. Краплинка наблизилася до ланцюжка світлячків і на мить зімкнулася з ними. У Рустама похололо в грудях: зараз спалахне! Але крижаний астероїд пролетів у «вікно»! За ним, описавши пологі дуги, кинулися зелені рисочки перехоплювачів…

— Ух! — диспетчер витер спітніле чоло, відійшов — і зустрівся поглядом з землянином. Той усе чув.

— Дякую! — сердечно вклонився Сінг екрану.

— За що?

— Що ви нічого не сказали зопалу. Великий кристал, га?

— Дурниці! — Конструктор з Антарктиди похитав головою. — Таких кристалів не буває. Це штучне тіло. Повідомляйте по Сонячній! Швидше!

— І справді. Бувайте здорові…

Рустам повернув перемикач телевізофону на позначку «Блискавка», радіохвилі понесли його голос і зображення по всій Сонячній системі.

— Увага, люди! — Рустам намагався бути спокійним. — Тільки-но виявлено штучне тіло, яке летить від сузір’я Тельця з швидкістю 90 мегаметрів за секунду — крижаний паралелепіпед, вагою майже тонна. До нього полетіли перехоплювачі, але вони зможуть лише відвести тіло од Сонця. Пропоную послати в погоню зореліт… Увага! Стежте за сектором простору від сузір’я Тельця. Можливо, помітите щось нове. Передаю астрономічні координати…

Через двадцять чотири години спостерігачі зовнішньої обсерваторії на Плутоні помітили ще два крижані паралелепіпеди, які мчали від сузір’я Тельця. Шістдесят вісім днів треба було зорельотам, щоб виловити астероїди у просторі і доставити їх на Землю, в Астроград.

Три крижані брили були однаковісінькі за формою і розмірами. Невидимий космічний пил зробив своє: грані паралелепіпедів колись, мабуть, прозорі, стали матові. Астрольотчики, що транспортували астероїди на Землю, всередині нічого не помітили. Проте електромагніти виявили сталь. На всяк випадок, щоб зберегти космічний холод, астероїди поклали в контейнери з рідким гелієм.

Коли тіла перевантажили з контейнерів у закритий басейн, наповнений гелієм, матові грані астероїдів ніби розчинилися в рідині. Люди, що юрмилися навколо басейну, та й не тільки вони, — всі жителі Землі побачили на телеекранах людей усередині брил. Дві молоді жінки і присадкуватий літній чоловік застигли в крижинах. Усі троє були настільки земні, що припущення, ніби це «прийшлі брати по розуму», одразу відпали.

Спосіб безракетної мандрівки людини, яку охолоджували до абсолютного нуля у захисній крижаній оболонці, уже застосовувався в Сонячній років двадцять, хоч технічно це виконувалося інакше. Тому повернути цих трьох до життя не становило труднощів.

Астероїди прогріли інфравипромінювачами. Диспетчер Сінг, побачивши на екрані, як із камери теплового пробудження вийшла сіроока красуня, вигукнув вражено:

— І таку жінку я мало не спопелив ядерною ракетою!

Високий, трохи сутулий чоловік не поспішаючи йшов по сходинках до кімнати на п’ятому поверсі, де відпочивали три астронавти. Голова Зоряного комітету Остап Іскра сьогодні весь день сидів у Центральному архіві зореплавання. І тепер ще раз пригадував усе, що йому пощастило узнати з мікрофільмів старих наукових звітів, побляклих газетних вирізок, фотографій, магнітних записів рапортів патрульних автоматів про цих трьох.

…На відстані десяти парсеків од Сонця у холодному просторі летить жовто-оранжева зоря, що належить до сузір’я Тельця. Вона не має назви. У зоряному каталозі Гумбріджа є лише її номер — Г-1920. Неозброєним оком зорю можна побачити тільки з Місяця, де спостереженню не заважає атмосфера. Зоря мчить до далекої групи Плеяд з надзвичайною для системи Чумацького Шляху швидкістю — 360 кілометрів за секунду.

Років вісімдесят тому вчені Центральної місячної обсерваторії опрацювали дані кількасотлітніх спостережень руху Г-1920 і прийшли до незвичайного висновку: тіло, яке рухається з такою швидкістю по орбіті зорі Г-1920, не може належати до системи Чумацького Шляху! Отже, Г-1920 прилетіла з чужої галактики. Вчені навіть зазначили, з якої саме — з спіральної галактики М-33 в сузір’ї Трикутник.