Артур Кларк - Пісні далекої Землі

І все ж, попри зовсім різне минуле, в нього з Міріссою було чимало спільного. Її неабиякий розум і допитливість заохочували: навіть серед його корабельних соратників не було нікого, з ким він міг вести такі цікаві бесіди. Подеколи Келдор настільки розгублювався перед її запитаннями, що єдиним захистом міг бути лише контр-напад.

— Мене дивує, — сказав він якось після її особливо ґрунтовного допиту щодо політичних аспектів Сонячної системи, — чому ти, на відміну від свого батька, не схотіла працювати тут постійно. Адже для тебе це була б ідеальна робота.

— Мала таку спокусу. Але він усе життя тільки й того, що відповідав на запити інших та збирав картотеки для бюрократів з Північного острова. Він ніколи не мав часу щось зробити самому.

— А ти?

— Мені подобається збирати факти, але ще більше — їх використовувати. Ось чому мене обрали заступником директора Проекту розвитку Тарни.

— Який через нашу діяльність, боюсь, дещо зволікається. Принаймні так сказав сам директор, коли зустрівся мені, виходячи з мерії.

— Ви ж розумієте, що Брант пожартував. Бо той проект розраховано на довгі роки з надто приблизними термінами виконання. Якщо Олімпійський льодовий стадіон дійсно буде споруджено тут, тоді доведеться весь проект модифікувати — на краще, як у нас переважно вважають. Звичайно, північани воліли б мати його на своєму острові, — гадають, що Першої Висадки нам вистачить і так.

Келдор про себе захихотів: він добре знав про це застаріле суперництво між двома островами.

— А що — хіба ні? Особливо зараз, коли маєте нас як додатковий атракціон. Вам не слід бути надміру пожадливими.

Вони вже настільки знали — й полюбляли — одне одного, що з однаковою безсторонністю могли собі дозволяти жарти, які торкалися і Таласси, і «Магеллана». І секретів поміж ними вже не було також: вони могли відверто говорити про Лорена та Бранта, і нарешті Мозес Келдор відчув, що може розповідати про Землю.

— …О, я забув лік моїм різноманітним земним службам, Міріссо, — та й більшість із них зовсім не були такі важливі. Найдовше мені довелось бути професором політичних наук у Кембриджі, Марс. І ти не можеш собі уявити, скільки це приносило плутанини, бо існував старіший університет у Кембриджі, Масс.48. І ще старіший за нього — в Кембриджі англійському.

Та під кінець ми з Евелін дедалі глибше втягувалися в соціальні проблеми тогодення, пов’язані з плануванням Остаточного Від’їзду. Здавалося, я маю певні… ну, ораторські здібності, і зможу допомогти людям зустріти майбутнє віч-на-віч.

Однак ми насправді ніколи не вірили, що Кінець настане за наших часів, — та й хто б міг у таке повірити?! І якби хтось колись мені сказав, що покину Землю й усе, що любив…

Від налинулих почуттів, йому скривило обличчя, і Мірісса співчутливо мовчала, очікуючи, доки знов до нього повернеться самовладання. Було так багато запитань, які хотіла б йому поставити, що на всі відповіді не вистачило б цілого життя; а в її розпорядженні був лише рік перед тим, як «Магеллан» знов порине в міжзоряний простір.

— Коли сказали, що потребують мене, я вжив усіх своїх здібностей філософа та диспутанта, щоб переконати їх у власній неправоті: я був надто старий; усі мої знання накопичено в банках пам’яті; інші з цим завданням упоралися б краще… крім справжньої причини.

Кінець кінцем Евелін вирішила за мене; справді, Міріссо, в деяких відношеннях жінки набагато сильніші за чоловіків — але навіщо я говорю це тобі?

Її останнє послання до мене містило таке: «Вони потребують тебе. Ми провели разом сорок років — тепер ще лишається місяць. Я відпускаю тебе з любов’ю. Не намагайся шукати мене».

І коли ми покидали Сонячну систему, я все думав, що так і не дізнаюся, чи бачила вона кінець Землі.

Він уже бачив Бранта роздягненим, коли разом брали участь у тій пам’ятній поїздці на човні, але ніколи не уявляв собі, наскільки грізні в цього молодика м’язи. Хоч Лорен завжди добре піклувався про власне тіло, він майже не мав можливості для гімнастичних вправ чи спорту після того, як покинув Землю. Брант, натомість, і дня, мабуть, не проводив без виснажливих фізичних тренувань — і це було видно. Лорен проти нього не мав зовсім ніяких шансів, якщо тільки не вдасться до одного з перевірених бойових єдиноборств старої Землі — з котрих жодним він, утім, ніколи не володів.