Артур Кларк - Пісні далекої Землі

Президент Фаррадайн теж був церемоніально вдягнений у дивовижне вбрання (автор проекту — Перша дама), що робило його схожим на помісь римського імператора з астронавтом-початківцем. І він зовсім не почувався в ньому невимушено; капітан Сірдар Бей, пересвідчившись у цьому, радів, що його уніформа складалася лише з простих білих шортів, сорочки без краватки, але з відповідними його рангові позначками на плечах, а також кашкета з золотою пасмою, в якому почував себе як удома, хоч важко було пригадати, коли востаннє його надягав.

Незважаючи на те, що президент раз у раз спотикався, зачепившись за свою тогу, офіційна прогулянка яхтою пройшла дуже успішно, а чудова бортова модель морозильної фабрики працювала бездоганно. Вона весь час виробляла незліченні льодові вафлі-шестикутники якраз такого розміру, щоб годилися для високих склянок з прохолоджувальним напоєм. Але далеко не всі розуміли всю відповідність назви «Сніжинка», бо на Талассі мало хто взагалі коли-небудь бачив сніг.

Аж ось, полишивши модель, вони вирушили оглянути справжню фабрику, яка займала кілька гектарів узбережжя поблизу Тарни. Потрібен був певний час, щоб переправити президента з його почтом, а також капітана Бея з його офіцерами з яхти на берег. І от, в останніх променях дня, вони урочисто оточили шестикутну льодову брилу завширшки двадцять та завтовшки два метри. Це була не лише найбільша маса замерзлої води, бачена талассіанами коли-небудь, — вона, мабуть, була взагалі найбільшою на планеті. Навіть на полюсах лід утворювався рідко. Не маючи перешкод-континентів для своєї циркуляції, швидкі океанічні течії, що рухалися з екваторіальних областей, розтоплювали всяку новонароджену кригу.

— Але чому ви прийняли саме таку форму? — запитав президент.

Віце-капітан Малина зітхнув: він був упевнений, що це вже пояснювалось неодноразово.

— Маємо тут стару задачу про покриття поверхні ідентичними черепицями, — терпляче почав він розтовкмачувати. — Вибирати доводиться з трьох можливих рішень: квадрати, трикутники та шестикутники. В нашому випадку шестикутники дещо ефективніші та легші для транспортування. Брили — більше двохсот, з вагою по шістсот тонн кожна, — заклинюватимуться одна в одну, створюючи щит. То буде своєрідний льодовий сандвіч завтовшки три шари. Коли набудемо прискорення, всі брили стовпляться в одне ціле, створюючи єдиний гігантський диск. Або, точніше, зрізаний конус.

— Ви подали мені ідею, — промовив президент, демонструючи більше пожвавлення, ніж за весь пообідній час. — На Таласі ніколи не бавились катанням на ковзанах. А то був чудовий вид спорту, як і гра під назвою хокей на льоду, хоч її я навряд чи хотів би відновити, судячи з відеофільмів, які бачив. Але чудово було б, якби ви нам зробили каток для Олімпіади. Чи це можливе?

— Треба подумати, — невиразно відказав Малина. — Ідея вельми цікава. Може, дасте мені знати, скільки льоду потребуватимете?

— З великим задоволенням. І це буде чудовий спосіб використання всієї цієї морозильної фабрики, коли завершиться ваша робота.

Раптовий вибух позбавив Малину необхідності відповідати. Почався феєрверк, і протягом наступних двадцяти хвилин небо над островом раз у раз спалахувало багатобарвними сліпучими зблисками.

Талассіани полюбляли феєрверки, тішачись ними за будь-якої слушної нагоди. Спалахи перемежовувалися з об’ємними лазерними образами, які були ще видовищнішими та набагато безпечнішими, але позбавлені того порохового запаху, який надавав феєрверкові казковості.

Коли всі святкування було завершено, а всі важливі персони відбули на судно, капітан Малина замислено промовив:

— Президент — майстер несподіванок, хоч і людина прямолінійна. Мені вже сил не вистачає вислуховувати його балачки про Олімпіаду, але ідея катка, слід визнати, чудова, і її здійснення, певно, викличе доброзичливість до нас з їхнього боку.

— А я виграв парі, — зауважив капітан-лейтенант Лоренсон.

— Що за парі? — поцікавився капітан Бей.

Малина засміявся:

— Я б у таке ніколи не повірив. Інколи здається, що талассіани начисто позбавлені допитливості, вони нічого не піддають сумніву. Хоч нам, можливо, й лестить, що вони так вірять нашому технічному ноу-хау. Може, вважають навіть, що володіємо антигравітацією! То була Лоренова ідея — уникнути цього питання під час брифінгу, і він таки мав слушність. Президент Фаррадайн так і не спромігся поцікавитись тим, що було б моїм найпершим запитанням: яким саме чином ми збираємося підняти сто п’ятдесят тисяч тонн льоду нагору до «Магеллана»?