Владимир Владко - Аргонавти Всесвіту

— Наче мало їм атомної енергії, — заперечила Галя. — Адже ж це така міць, така міць!

— Звичайно, атомна енергія дала і ще дасть людству дуже багато. Недаремно нашу епоху називають віком атомної енергії, — погодився Риндін. — Але доводиться визнати, що і атомна енергія має свої недоліки. Енергія урану і плутонію, яку ми використовуємо в нашому народному господарстві, не кажучи вже про енергію термоядерних реакцій, — потребує великих і складних промислових влаштувань, в яких ми розщеплюємо атомні ядра або створюємо нові. Між тим — як надзвичайно зручно було б використовувати енергію якогось радіоактивного елемента, що сам, без нашого втручання, постійно випромінює її! Ну от, скажімо, коли б ми навчилися користуватися з енергії чудесного елемента радію. Якщо зібрати все випромінювання, яке дає безперервно радій, то вийде, що один — тільки один! — грам радію випромінює за 6 діб тепло, достатнє для того, щоб скип’ятити склянку води. Всього один грам радію, Галю! І отак, безперестанно розпадаючись, наш грам радію буде випромінювати з себе енергію понад 16 тисяч років, доки не залишиться від нього мізерна порошинка, менше однієї тисячної частки. За цей час наш грам радію вилучить із себе 2,8 мільярда малих калорій, якщо всю його енергію перевести на тепло. Це стільки ж тепла, скільки дають при спалюванні 425 кілограмів найкращого кам’яного вугілля. Ось що таке радій, Галю, і прихована в ньому енергія!

Галя кивнула головою: це вона знала, хоча й не так точно.

— Проте ви знаєте також, що радій розкладається надзвичайно повільно, і наука не знає засобів прискорити такий розпад, — продовжував академік Риндін. — І тому ми не можемо практично використати його енергію. Наука навчилася користуватися нею тільки для медичних потреб, — до речі, і ми маємо в астроплані маленьку пробірку з слідами солей радію. І от — виникає питання: чи не може бути в природі якогось подібного до радію елемента, що міг би розкладатися теж сам по собі, як радій, проте значно швидше? А коли це можливо, то де шукати такий елемент?

Галя слухала з цікавістю, яка дедалі зростала: Микола Петрович мав хист розповідати про найскладніші речі надзвичайно просто, зрозуміло — і разом з тим дуже цікаво!

— Тут ми й наближаємося до тієї гіпотези, пристрасним захисником якої є наш друг Вадим, — говорив Риндін. — Він і його однодумці з Всесоюзного хімічного товариства міркували так. Якщо ми припустили існування елемента номер сто одинадцять, ультразолота, розширивши для цього періодичну таблицю елементів Менделєєва, а експерименти і спектральний аналіз довели правильність такого припущення, — то чому не піти ще далі? Чому не розширити таблицю Менделєєва за межі існуючого сьомого ряду і не припустити існування восьмого періоду, підкореного тим самим законам, які діють у вже відомих нам семи періодах? Треба визнати, що ця гіпотеза, хоч і дуже смілива, не така вже неймовірна — особливо після того, як дослідні дані підтвердили існування гіпотетичного закінчення сьомого періоду з його ультразолотом… Все розумієте, Галю?

— Так, Миколо Петровичу, — підтвердила дівчина, не зводячи захоплених очей з Риндіна. Проте вона була захоплена, якщо сказати правду, ще й іншим. Перед нею в новому світлі вималювався Вадим Сергійович Сокіл — сміливий вчений, який, не боячись сперечань з противниками, висував свої наукові гіпотези і наполегливо захищав їх. Для цього, мабуть, треба страшенно багато знати і розуміти все-все, не так, як розуміє зараз Галя, саму тільки верхівочку, та й то лише після того, як Микола Петрович докладно з’ясував їй все… а треба знати все чисто, від початку й до кінця — і вміти самій придумувати нові теорії… Ні, Галина Рижко обов’язково мусить стати такою самою вченою, щоб і вона могла не тільки випадково щось збагнути, а крок за кроком, обгрунтовано і розумно відкривати нове в науці, доводити свою правоту і свої гіпотези.

— Миколо Петровичу, — спитала вона, — а з Вадимом Сергійовичем інші вчені не погоджувалися, сперечались?

— Ого, будьте певні, суперечок було вдосталь, — посміхнувся Риндін. — Нові теорії і гіпотези завжди викликають опір тих, хто звик іти уторованими стежками, це загальновідомо, люба моя дівчинко, хоча й досить сумно. Але Вадим, як ви знаєте, має досить твердий характер і переконання, він легко не здається, — за що я його, до речі, особливо люблю. І він наполегливо доводив, що восьмий період таблиці Менделєєва можливий, що не слід спинятися на півдорозі, а треба сміливо просувати науку далі й далі. За його гіпотезою виходило, що коли припустити існування восьмого періоду таблиці Менделєєва, то існуючий в ньому елемент номер сто двадцять може повторити властивості вже відомого нам радію, виявитися найближчим його родичем, проте вже із значно яскравіше виявленими особливостями радіоактивності. Такий новий уявлюваний елемент Вадим і його однодумці умовно назвали інфрарадієм. І твердили, що цей ще не відкритий елемент, інфрарадій, буде потужним джерелом енергії. Інфрарадій, як припускав Вадим, буде випромінювати енергію в мільйони разів повільніше, ніж ядра урану чи плутонію, які розщеплюються в цепній реакції. Бо там ми маємо справу з вибухом, а не з розпадом, який протікає постійно і планомірно. Втім, енергія інфрарадію мусить, за ідеєю Сокола, випромінюватися в сотні тисяч разів активніше, ніж енергія знайомого нам звичайного радію. Ви розумієте, Галю, яким зручним і корисним джерелом енергії міг би бути такий елемент, як інфрарадій?