Владимир Владко - Аргонавти Всесвіту

Сокіл усміхнувся. Вислухавши дівчину, він поглянув на Риндіна і відповів стримано:

— Якщо Микола Петрович дозволить, я проведу малесенький експеримент, який покаже Галі, з чим ми маємо справу. Дозвольте, Миколо Петровичу! Хай Галиночка довідається, яку величезну міць їй пощастило відкрити в її печері.

— А що саме ви хочете зробити, Вадиме? — спитав Риндін.

— Маленьку активізацію міліграма солей інфрарадію. Адже я казав вам, що мені таки пощастило встановити таку можливість. Наштовхнуло мене на думку те, що інфрарадій активізується зміною частот радіоколивань. І я переконався, що альфа-частинки чинять на нього ще більший вплив, ще бурхливіший. Якщо ви дозволите, я продемонструю це.

Риндін погодився. Сокіл приніс з лабораторії тоненьку пробірку з слідами радію, якою він користувався під час вивчення інтенсивності космічного проміння. Потім він відокремив крихітний шматочок, крупинку від одного із зеленувато-сірих камінців, принесених Галею з печери, і поклав її посеред великої грубої дошки з твердої пластмаси, легкої, проте міцної і щільної, як той мармур.

— Ван, вам не буде шкода, якщо я трошки зіпсую один з ваших шомполів, якими ви чистите гвинтівки? — звернувся він до свого друга.

Діставши дозвіл від зацікавленого, як і решта, Ван Луна, Сокіл узяв тонкий мідний шомпол і діловитим тоном промовив:

— Зараз я активізую цю маленьку частку солей інфрарадію, яка лежить на дошці. Мені допоможуть сліди радію, що є в цій пробірці. Уважно дивіться, Галиночко. Це досить рідкісне явище, — в усякому разі, його ще ніхто на Землі ніколи не спостерігав.

Він на мить занурив кінець шомпола до скляної пробірки і зразу ж таки вийняв його.

— Вважаю, цього буде досить. Інфрарадій мусить реагувати дуже активно. Проте — доведеться хвилинку заждати. Я не хочу лишати пробірку в небезпечному сусідстві.

Сокіл відніс пробірку назад до лабораторії. Повернувшись, він переніс грубу дошку з пластмаси разом з часткою мінералу до дальньої стіни каюти:

— Так буде безпечніше!

Потім Вадим Сергійович відійшов від дошки якнайдалі, скільки дозволяла довжина шомпола і його витягненої руки.

— Увага, товариші, починаю!

Він простягнув шомпол до білої дошки і підніс його кінчик до крупинки мінералу.

Вражена Галя прикрила засліплені очі рукою. На дошці раптово спалахнуло неймовірно яскраве світло, наче на ній загорівся шматок Сонця. Це було яскравішим від вольтової дуги, яскравішим від якого завгодно потужного спалаху! Сухий спопеляючий жар, ніби від розтопленого чавуну, поширився по каюті.

— Досить, Вадиме, досить! — вигукнув Риндін.

Пролунав сухий тріск: то луснула грубезна дошка з пластмаси, не витримавши жару. Від неї підіймалася сіра цівка диму. Вогнетривка пластмаса починала горіти.

Швидким рухом руки Сокіл відсмикнув шомпол. Сліпуче світло згасло так само раптово, як і виникло. Здавалося, що в каюті одразу стало темно. Тільки світився розпечений до білого кінчик мідного шомпола, з якого повільно падали на підлогу краплини розплавленого металу, та дошка, що дуже розігрілася, вилучала все такий самий сухий жар.

— Скажу, добра температура, — пробурмотів Ван Лун, не зводячи погляду з дошки. — Відзначаю, що цей шматочок цілий, не згорів! Лежить на дошці. Дивно, як це може бути, Вадиме?

Сокіл задумливо скуйовдив своє кучеряве волосся:

— Важко сказати поки що, Ван, — відповів він. — Очевидно, тут відбуваються цілком інші процеси, які не мають нічого спільного з горінням, про яке ви говорите. Я навіть не думаю, що інфрарадій розігрівається сам під час активізації. Можливо, він лишається холодним — і нагрівається тільки механічно від речей, що знаходяться поблизу нього.

— Як лишається холодним? — здивувалася Галя. — А цей жар, від якого розтоплюється мідь? А світло?

— Все це — наслідок звільнення енергії інфрарадію. Під впливом випромінювань радію він починає розпадатися значно активніше. Може статися, коли б ми наблизили до нього не мізерні сліди радію, а більше, — тоді виник би значно сильніший ефект. Мабуть, небезпечний для нас. А за таких умов… — Він замислився. — За таких умов, як я вважаю, ця крупинка інфрарадію сяяла б безнастанно і випромінювала тепло на протязі десятків років. Ось вам і енергія інфрарадію, Галиночко. Тепер переконалися? Бачите, що це за мінерал?