Ян Байла - Таємниця астероїдів

— Кладовище… кладовище, неймовірно, — бурмотів капітан.

— Батько припускає, що на зазначеному місці є якесь джерело радіоактивного випромінювання і воно на певній відстані вбиває все живе, — зауважив Олег.

Академік замислено м’яв між пальцями запашний тютюн, набивав люльку. Потім зав’язав кисет з тюленячої шкіри й поклав його в кишеню. Капітан підніс Балашову запальничку. Той глибоко затягнувся, дмухнув на вогонь і, віддаючи запальничку капітанові, знову промовив:

— Ми беремо з собою лічильники Рейтера. Якщо виявимо радіоактивність, то доведеться провести грунтовне дослідження й виробити для Академії наук пропозиції відносно дальших робіт.

У капітанській каюті ледь чутно застугоніло. Криголам рушив.

— Отже, на дні є якесь обмежене джерело радіоактивного випромінювання? — спитав капітан, наливаючи червоне грузинське вино у фаянсові келихи.

— Так, Володимире Петровичу. Йдеться не про сягнисту смугу, а про кругоподібне утворення. Однак треба підготувати батисферу. Лічильники Гейгера помістимо у зовнішні механічні уловлювачі, бо в середині батисфери, за свинцевими заслінками, вони не діятимуть, — сказав академік Балашов.

Учені підвелись і пішли коридором, а потім залізними сходами спустилися до найнижчого приміщення трюму. Проминувши машинне відділення, капітан відчинив люк до вихідного відсіку, де на сталевих тросах, що амортизували коливання, висіла велетенська броньована куля діаметром приблизно п’ять метрів. Академік Балашов приставленою драбинкою піднявся до овальних дверей, які були відчинені навстіж і скидалися на замок гігантського банківського сейфа. Балашов зайшов усередину і ввімкнув на контрольному щиті механічні уловлювачі. Попереду батисфери помалу висунулися клішневидні щупальця.

Академік вийшов з підводної лабораторії й присунув драбинку до останнього суглоба щупальців.

Олег подав йому індикатори радіоактивності та лічильники Гейгера. Балашов одкрутив гвинта на механічній клішні і в цей отвір вставив насадку з індикатором та лічильником. Потім з’єднав проводи індикатора з клемами сигнальної апаратури. Перевіривши тиск, він перейшов до другого вловлювача.

Після закінчення роботи повернувся до підводної гондоли й надав механічним уловлювачам первісного положення.

Капітан та Олег поки що лише спостерігали. В отворі гондоли з’явилось академікове обличчя.

— Олегу, зайди до мене, а вас, Володимире Петровичу, я прошу збільшити запас кисню в чотири рази.

Мухорський кивнув…

Батисфера мала вісім ілюмінаторів. Обидва Балашови й капітан Мухорський сиділи перед головним ілюмінатором. Академік узяв телефонну трубку й дав розпорядження.

Вихідна камера, в якій висіла батисфера, почала заповнюватися голубуватою водою. Світло згасло. Балашов увімкнув лампочки на контрольному щиті й два зовнішні прожектори. У конусах світла роїлися міріади бульбашок водяного потоку, що ринув у камеру крізь бічні отвори криголама. Простір навколо батисфери невдовзі заповнився водою.

Старший помічник повернув рубильник люка на дні криголама. Олег крізь нижній ілюмінатор побачив, як під батисферою, наче пелюстки гігантської троянди, розкривалися лункові захвати. Наказ академіка Балашова — і батисфера почала помалу занурюватись у темну морську глибочінь. На палубі криголама розмотувалися сталеві троси та сполучний сигналізаційний кабель, разом з яким опускалася на дно водонепроникна електропроводка.

Мухорський голосно відраховував показники на вимірювачі глибини. Олег припав до спостережного скла.

В гострих конусах світла казковими барвами виблискували тисячі рибок і дрібних та великих тварин. Підводна гондола опускалась на дно, наче примарне страховисько з фосфоресціюючими очима. Світляні конуси, немов полум’я з ніздрів казкових драконів, розтинали одвічну пітьму.

Молодий біолог перейшов до бічного ілюмінатора, за яким теж миготіли, виблискуючи, пістряві дрібні мешканці моря. За ними ганялися глибинні хижаки. На межі світляних конусів вони роззявляли зубаті пащі, і безліч дрібненьких істот зникали у бездонних шлунках підводних піратів, ніби втягнені в трубу помпи.

Олег зосереджено спостерігав цей жорстокий бій за життя в неосяжній водяній стихії. Якщо він навіть тисячу разів спускатиметься на морське дно, то завжди знайде щось нове й цікаве.

Батисфера рухалася повільніше й за хвилину зупинилася.

— Двісті п’ять метрів, — доповів капітан Мухорський.