Олександр Казанцев - Місячна дорога

— Ракети літали на рідкому пальному, — наче й не було нічого сказав академік. — Ще Ціолковський [1] Ціолковський Костянтин Едуардович (1857–1935) — російський і радянський учений-самоук, засновник сучасної космонавтики (Тут і далі примітки перекладача). перший підрахував, які можуть бути досягнуті за допомогою відомих видів пального швидкості витікання газів із дюз реактивного двигуна і які швидкості досяжні при цьому ракетою.

— О так! Ціолковський! — з повагою промовила міс Кенні.

— Але виходило, що навантажений необхідним для польоту в Космос пальним корабель не зможе сам себе підняти. Будувалися плани створення заправних космічних станцій на штучних супутниках Землі.

— О так! Штучні супутники! — вигукнула міс Кенні, відпиваючи з чарки маленький ковток.

— Але вже перші радянські штучні супутники, якщо ви пам’ятаєте, здивували технічний світ. Особливо перша космічна ракета, що стала десятою планетою Сонячної системи.

— Її назвали «Мрія». Це гарно!

— Виявилося, що в СРСР створене пальне, про яке міг лише мріяти Ціолковський, здатне вивести останній ступінь ракети вагою в півтори тонни за межі земного тяжіння, зробити її супутником Сонця. Наші подальші ракети все більшої ваги використовували «активізоване» пальне…

— Що це є, пане академіку?

— При «згоранні» такого пального відбувалася не лише хімічна реакція окислення з виділенням тепла, але й «здирання» частини електронної оболонки речовини з використанням вивільненої енергії електронів.

— О-о! І ви змогли закидати в Космос дуже багато тонн. А для ракети, що стоїть на березі озера подібно до хмарочоса, потрібне вже лише ядерне пальне?

— Ось бачите. Ви самі зробили висновок, для чого потрібне ядерне пальне гігантській ракеті. Зовсім не для того, щоб не можна було домовитися.

— Даруйте, пане академіку, я хотіла слухати ваші заперечення.

— Дуже мило з вашого боку. — Академік ледь схилив голову.

— Ядерне пальне… Його потрібно нікчемно мало. Вже не буде проблеми ваги пального.

— Це не зовсім так, — терпляче продовжував академік. — Принцип реактивного руху — це викидання назад з великою швидкістю газів. Він залишиться і для ядерного пального. Щось викидати все одно доведеться. Хай це буде каміння, пісок, все, що хочете… Ядерне пальне лише нагріватиме цю інертну масу, перетворить її на газ і викине назад, але з більшою швидкістю, ніж це могло зробити колишнє пальне. Проте інертну масу легко поповнити на будь-якій планеті.

— На будь-якій планеті! — вигукнула міс Кенні. — Які люди зухвалі! Але їм не дано дістати до неба.

Академік ледь помітно посміхнувся.

— Людині нічого не дано. Вона все бере сама. І, повірте, дістане небо з Місяцем і зірками.

— Навіщо їй Місяць?

— Місяць мало не частина Землі. І він нічим не захищений. На ньому можна вивчити все, що у нас приховане ґрунтом, змінене водою й атмосферою, а там незмінне.

— Як це страшно, пане академіку… незмінне, — сказала міс Кенні, задумливо дивлячись на Місяць, що сідав за гостроверхі дахи. — Незмінність… Нічого не падає, не піднімається. Порошинки лежать без руху мільйони років. Місяць мертвий.

— Не скажіть. Спостерігачі сотні років не помічали, щоб на Місяці щось відбувалося, але в 1958 році радянський астроном Козирєв [2] Козирєв Микола Олександрович (1908–1983) — радянський астроном-астрофізик. Основні наукові роботи присвячені фізиці зірок, дослідженню планет і Місяця. Зокрема отримав спектрограми місячного кратера Альфонс, що вказували на вихід газу з центральної гірки кратера (1958). Подібне явище спостерігалося всього один раз і, вочевидь, свідчить про вулканічні явища на Місяці або про тектонічні переміщення біля його поверхні. Передбачив відсутність магнітного поля у Місяця за декілька років до перших космічних експедицій до нього (у 1959 році цей прогноз був підтверджений вимірюваннями, зробленими «Луной-1»). виявив на Місяці сліди вулканічної діяльності. А ми ще не знаємо до пуття зворотного боку Місяця, із Землі невидимого. Є лише декілька його фотографій і є гіпотези про діючі там вулкани.

— Вулканам у пеклі місце. А на небі — праведникам.

— Знову хочете, щоб я вас спростовував? — іронічно сказав академік. — Гадаю, що на Місяці знайдеться місце і всюдиходам і людям, не стільки праведним, скільки відважним і підготовленим. Вони могли б полетіти на Місяць з кораблем, що будується недалеко звідси, але… містер Мен боїться відкрити свої секрети. А ми готові виконати всі взяті на себе зобов’язання, звісно водночас із нашими заокеанськими колегами. Я збираюся сказати це завтра на прес-конференції.