Володимир Обручов - Плутонія

Цього разу заряд дробу, випущений у ящерів з близької віддалі, дав інший результат. Замість того, щоб тікати далі понад берегом, страховища, штовхаючи одне одного, кинулись у воду, здіймаючи величезні хвилі і цілі фонтани бризок, які долітали до необережних мореплавців. Громеко, який стояв у човні і був облитий водою від голови до ніг, втратив рівновагу і шубовснув у море з рушницею в руках; Папочкін ледве встиг сховати апарат під свою куртку, самовіддано підставляючи голову під холодний душ. Каштанов і Макшеєв, які сиділи на кормі і, на щастя, не випустили весел з рук, докладали всіх зусиль, щоб утримати човни проти хвиль, які набігали одна за одною, і не дати їм залити й потопити себе.

Якби ці велетні пішли прямо на човни, загибель мандрівників була б неминуча. Страховища своїми велетенськими тілами зім’яли б і потопили б мандрівників з усім майном, бо там, де вони зупинилися, було більш як два метри завглибшки. Але ящери побігли навскіс, ніби не помічаючи переслідувачів, і зупинились, коли вода вкрила їх тулуби і значну частину шиї. Над поверхнею схвильованого моря видно було тільки чотири потворні голови, що поверталися в різні боки і ніби намагалися роздивитися дивних ворогів чи усвідомити собі причину переполоху.

В цей час Громеко виринув і підплив до човнів, віднесених хвилями трохи в бік від місця аварії. Падаючи, він не випустив своєї рушниці і тепер тримав її над головою, ухопившись за борт човна, поки товариші не прийшли йому на допомогу і не витягли з води.

Він промок, звичайно, до рубця. Намокло все, що було в його численних кишенях, — записна книжка, годинник, медичний набір, кисет з тютюном, а крім того, згубив люльку і лаяв винуватців пригоди.

— Треба пристати до берега, — сказав він нарешті, виливши весь запас обурення. — Хоч Плутон гріє добре, але коли не витерти зараз же інструмент і не висушити записної книжки біля вогнища, вони поржавіють, а всі мої записи загинуть.

— А бронтозаври? — злякався Папочкін. — Ми розташуємося на березі, а вони вилізуть з води і захочуть познайомитися з нами ближче.

— Ну, що ж, ви тоді сфотографуєте їх з близької віддалі.

— Щиро дякую! Якщо вони захочуть побавитися на місці нашого привалу, то нам доведеться тікати в ліс і лізти на дерева…

— Я гадаю, — зазначив Каштанов, — що ці тварини дуже полохливі і не відзначаються розумом. Вони для нас не небезпечні, якщо ми не будемо такі необережні, як були щойно. Причалимо, займемося нашим сніданком і спостерігатимемо за ними.

Зійшли на берег, зібрали палива на узліссі і почали готувати сніданок, недовірливо поглядаючи в бік бронтозаврів. Останні все ще стояли у воді на тому ж місці, не наважуючись вилізти на сушу.

— Ці тварини, очевидно, не вміють плавати, — сказав Папочкін. — Вони тікають у воду від своїх сухопутних ворогів і, поки ми не поїдемо, не вилізуть на берег.

Поки смажилась риба, Громеко розіслав на піску свій одяг і білизну, щоб проміння Плутона висушило їх, а сам у костюмі Адама заходився чистити інструменти і просушувати записну книжку. Поснідавши, полежали на піску, спостерігаючи за ящерами, які не рухалися з місця, а потім усі попливли понад берегом у тому ж напрямі. Через кілька кілометрів південний берег почав помітно відхилятися на південь, але довгий вкритий лісом мис, що лежав попереду, заступав вид у цю сторону. Коли його обійшли, то виявилося, що сподіванки на те, що море піде далеко на південь і дасть можливість пливти човнами далі, в глиб Плутонії, не справдилися. Море утворило тільки велику затоку і за кілька кілометрів видно було її берег.

Тому що в затоку з півдня могла впадати чимала річка, то вирішили пливти в цьому напрямі. За годину досягли південного берега і пересвідчились, що тут справді є річка, але невеликих розмірів. Проте в одному човні можна було спробувати зробити екскурсію в глиб країни, яку в цьому місці від морського берега заступала стіна лісу. Тим-то місце для стоянки вибрали біля гирла річки. Вирішили, що екскурсію зроблять тільки двоє, а двоє залишаться біля намету. Сумний досвід на березі моря Ящерів показав, як небезпечно залишати майно під охороною самого Генерала. Мурахи могли бути і в цій місцевості південного берега, досить віддаленій від знищеного мурашника.

Захопивши з собою харчі, запасний одяг та набої на той випадок, якщо екскурсія триватиме кілька днів, Каштанов і Папочкін поїхали одним човном по річці вгору. Тому що глибина була невелика, а течія досить бистра, мандрівники замінили весла жердинами і впиралися ними в дно. Вузьке русло з обох боків обступали високі стіни лісу, часто хвощі, папороть і пальми, схиляючись над водою, майже сходились верховіттям, і річка текла під високим зеленим, перекриттям, крізь яке ледве пробивалося проміння світла.