Володимир Обручов - Плутонія

Оглянувши ряд камер по обидва боки кільцевої галереї, мандрівники, нарешті, на превелику свою радість, наткнулися на пограбоване в них майно: всі речі були складені в одній із зовнішніх камер одна біля одної і більш-менш у порядку. Тут був і намет, і ящики а, інструментом та припасами, і сумки з одягом та білизною, сокира, рушниця, посуд — навіть зразки залізної руди і золота, принесені з першої екскурсії до берегових ущелин і не покладені ще в мішки з колекціями.

Речі перенесли за два заходи: спершу в центральну камеру, а потім винесли їх з мурашника на свіже повітря, яке здалося мандрівникам надзвичайно приємним після цілої години перебування під землею в атмосфері, насиченій смородом гниючих комах та залишків сірчистого газу.

Відпочивши і переглянувши свої речі, серед яких запас тютюну особливо порадував курців, які не мали його цілий тиждень, мандрівники захотіли оглянути ще верхні надземні яруси мурашника, щоб мати повне уявлення про його будову.

Виявилось, що основне призначення надземної системи — захист підземних частин від негоди та ворогів. Ходи в цій надбудові, що теж ішли радіусами, були вузькі й низькі, і в кожному ярусі сходилися в невеликій центральній камері. Яруси були з’єднані короткими й крутими ходами.

Після мандрування по Чорній пустині та безводних місцевостях навколо мурашника, де останнім часом з труднощами добували брудну воду з ями, викопаної в руслі струмка, що висох після виверження вулкана, мандрівники з захопленням вітали морський берег і викупалися в чистій воді моря Ящерів. Потім вони відкопали човни і відновили своє плавання.

Каштанов, після знайомства під час екскурсії до вулкана з характером цієї країни, майже не тішив себе надією щодо можливості мандрувати далі на південь, йому здавалося найбільш імовірним, що на південь від моря Ящерів залягла на багато тисяч кілометрів неродюча й безводна пустиня, проникнути в глиб якої при наявних засобах експедиції не можна було й думати.

Але дослідити скільки можливо західний край або західну протяжність моря було цікаво й необхідно.

Пливли понад берегом, що являв собою величезні і неродючі піщані дюни, з якими мандрівники досить ознайомилися під час екскурсії до вулкана. Тим-то не зупинялися, поки не закінчилися піски, що тягнулися понад берегом на двадцять п’ять кілометрів. Море в цій частині було мілке, і в різних місцях крізь воду червоніли великі обмілини, які доводилося об’їжджати, віддаляючись від берега. Поблизу берега плезіозаври та іхтіозаври зовсім не зустрічалися, бо вони віддавали перевагу глибокій воді. Зате між обмілинами видно було безліч дрібної риби, що тут ховалася від хижаків, які нещадно винищували її в інших частинах моря. Подекуди морське дно було поспіль вкрите розкішними й різноманітними водоростями, які давали багату поживу як ботанікові, так і зоологові. Останнього цікавили морські їжаки, зірки, плечоногі, черевоногі та пластинчатозяброві молюски, якими кишіли ці підводні зарості.

Нарешті піски відступили від берега, залишивши місце вузькій смузі лісу хвощів, папороті і пальм. Тут наші дослідники зробили привал на обід, а потім попливли далі. Кількість обмілин у морі дедалі більшала, і з’явилися навіть низинні острови, що поспіль заросли дрібним хвощем і тростиною. Піски відступали чимраз далі, і їх червонуваті гребені вже майже сховалися за береговим лісом, кількість островів усе зростала, і море перетворювалось на велику тиху ріку, поділену на рукави. Навіть вода стала майже прісною.

— Очевидно, з заходу в море впадає велика ріка, і ми вже потрапили в її дельту, — зазначив Каштанов.

— Так, тут уже немає прибою і тому немає піщаного узбережжя, на якому так зручно було ставити намет, — сказав Макшесв.

— І нам доведеться ночувати в хащі серед хмар комах, — пожалівся Папочкін.

Комах справді з’явилося багато. Над водою й зеленню островів ширяли різнобарвні бабки, що їх іноді переслідували невеликі летючі ящери. В хащах хвощів і тростини співали велетенські комарі, звуки яких можна було чути на віддалі кількох метрів. По стеблах лазили величезні жуки — чорні, червоні й бронзові, іноді падали в воду і борсалися в ній, намагаючись вчепитися за нависле листя.

Кілька годин пливли між низовинним південним берегом, що заріс поспіль непрохідним лісом, і лабіринтом островів, які теж не давали зручного місця для стоянки.

Залишалося розташуватися на відпочинок у човнах, причаливши до берега, і обмежитися сухою їжею, бо палива не було зовсім.