Володимир Обручов - Плутонія

— А вчора було світліше, ніж по той бік бар’єра, — додав Макшеєв.

— Цілком вірно! — підтвердив метеоролог. — Найтемніша ніч, немов петербурзька біла ніч, була перед льодовим бар’єром. Ми гадали, що перебуваємо на дні западини, і послаблення світла було зрозуміле: проміння полярного сонця не може проникати так глибоко.

— Але тепер ми спустилися незрівнянно глибше, а ніч далеко світліша!

Довго ще обговорювали всі ці суперечливі факти, але, нічого не з’ясувавши, поснули. Вранці Боровий перший виліз із юрти, щоб зробити свої спостереження.

Вітер, як і раніше, дув з півдня і ніс низькі сірі хмари, що заступали місцевість за сотню-дві метрів. Термометр показував — 1°, ішов сніг.

— Сьогодні треба перевірити, йдемо ми вгору чи вниз, — запропонував Макшеєв. — У нас серед інструментів є легкий нівелір і рейки.

Далі йшла та ж снігова рівнина, але сніг трохи підмерз і йти було легше. Схил був невеликий, але безсумнівно вгору, і кілька нівелювань, зроблених протягом дня, підтвердили те, що бачило око і що показували собаки своїм ходом.

За день пройшли двадцять три кілометри, бо нівелювання забрали чимало часу.

Як тільки поставили юрту, Боровий вийняв свої прилади; кип’ятильник показав +128°.

Боровий смачно вилаявся і сплюнув.

— Єдине пояснення — це те, що в цій прірві не прикладеш фізичних законів, встановлених для земної поверхні, і треба виробляти нові, — сказав Каштанов.

— Легко сказати: виробляти, — гнівався Боровий. — Наспіх їх не виробиш! Сотні вчених десятки років працювали, а тут все йде нанівець, ніби на іншій планеті. Я не можу примиритися з цим і готовий подати у відставку.

Всі зареготали при цій вихватці метеоролога, який все-таки взявся до обчислень і оголосив, що за день піднялися, тобто спустилися, на вісімсот шістдесят метрів, і місце лежить на дев’ять тисяч метрів нижче від рівня моря.

— Я заглянув у посібник з фізики, — сказав Каштанов. — Виявляється, що вода кипить при 120°, коли тиск в дві атмосфери, і при 134°, — коли тиск у три атмосфери. Зараз ми сприймаємо тиск приблизно в дві з половиною атмосфери.

— Зрозуміло, що при такому тискові почуваєш себе погано і голова йде обертом, — сказав Боровий похмуро.

Інші підтвердили, що вже з тієї ночі, яку провели серед льодів бар’єра, самопочуття погіршало, відчувається тиск у грудях, важкість у голові, млявість рухів; сон неспокійний, з кошмарами.

— І собачки теж почувають себе погано, — заявив Іголкін. — Вони ніби ослабли, і тягнуть гірше, хоч підйом некрутий. Я гадав, що вони просто пристали, а воно справа ось у чому!

— Цікаво перевірити пульс у всіх, — запропонував Громеко. — У вас нормальний скільки, Іване Андрійовичу?

— Сімдесят два, — відповів Боровий, простягаючи руку лікареві.

— Ну от, а тепер сорок чотири! Різниця відчутна. Серце при такому тискові працює повільніше, а це відбивається й на самопочутті.

— Що ж, якщо спуск триватиме, то серце зовсім перестане працювати? — запитав Макшеєв.

— Ну, не до центра ж Землі ми спускатимемося! — засміявся Громеко.

— А чому ні? — пробурчав Боровий. — Ця дивовижна воронка, можливо, йде до самого центра Землі. Я тепер всьому повірю. Не здивуюсь навіть, коли ми вийдемо з неї серед льодів південного полюса.

— Це вже, вибачте, дурниці! — зауважив Каштанов. — Ні наскрізної дірки через земну кулю, ні воронки до центра бути не може. Це суперечило б усім даним геофізики і геології.

— Он як! А з суперечностями всім законам метеорології, що їх ми вже спостерігаємо, ви примиряєтесь? Ось побачите, і закони вашої геології полетять ще шкереберть.

Каштанов розсміявся.

— Метеорологія, Іване Андрійовичу, наука легковажна, — сказав він жартома. — Вона має справу з несталим середовищем атмосфери, з її циклонами і антициклонами, причини яких досі неясні. А геологія заснована на міцному базисі — твердій земній корі.

— Міцний базис! — скипів Боровий. — Поки його не трусоне добрий землетрус, при якому перший-ліпший геолог втратить голову, коли не гірше щось трапиться!

Усі зайшлися сміхом.

— І потім, — продовжував метеоролог уїдливо, — ви знаєте які-небудь два-три кілометри в глиб земної кори, а говорите про стан надр! І скільки голів, — стільки гіпотез про природу цих надр. На думку одних — ядро Землі тверде, на думку інших — рідке, на думку ще інших — газоподібне. Розберіться тут!

— Розберемося з часом! Кожна гіпотеза, якщо вона обґрунтована, є ще один крок до пізнання істини. А щодо надр, то ви неправі. Тепер сейсмологія, тобто вивчення землетрусів, дає нам нові способи узнати більше про стан земного ядра.