Василь Базів - Кінець світу. Том 1. До…

«У місті Олдхеме на північному сході Англії появилася на світ Луїза Браун. Це була перша дитина із пробірки, зачата не батьками, а у пробірці за методикою, розробленою Патріком Стептоу та Робертом Едвардсом. За 9 місяців до народження дівчинки вони використали спеціальний інструмент, щоб вилучити дозрілу яйцеклітинку із яїчника місіс Браун. Помістивши яйцеклітинку у спеціальний розчин, вчені «змішали» її — саме так висловився доктор Едвардс — зі спермою чоловіка місіс Браун. Після успішного запліднення яйцеклітинка була поміщена у чашку з іншими поживними речовинами, де вона почала ділитися. Через 50 годин клітин було вже вісім, і на цьому етапі ембріон був імплантований у матку місіс Браун. Під спостереженням лікарів ембріон успішно розвився, і врешті–решт вагітність завершилася кесаревим розтином.

«У нас дівчинка, і вона просто чудова!» — вигукнула лікар–гінеколог і підняла дитину вверх.

Точно так само, як це зробила 200 тисяч літ тому Нінту!

Якби цю розповідь я вмістив у шумерський епос, ви б, шановний читачу, нічого й не помітили. Але, як стверджують висновки вчених, розтиражовані світовими змі, між цими подіями — сотні тисяч літ. І тоді це був початок. Початок людства. Творення першої людини Богом.

І останнє. У слухняних християн, чи навіть мусульман чи іудеїв, які сповідують Біблію, шумерський трактат може викликати вагання. Адже у Старому Завіті Бог створив людину, а тут така–от множинна, поіменна деталізація.

Якщо звернутися до древньоєврейського біблійного тексту, а його прийнято вважати оригіналом, то там сказано, що людину створив ЕЛОГІМ, що у буквальному перекладі означає «боги», а не Бог.

Та й потім, яка може бути суперечність, коли Біблія — то лише конспект того, що написано у шумерських першоджерелах. Отже, у тому викладі тільки констатація акту створення людини, а у ширшому і вичерпному першоджерелі — детальний науковий звіт–виклад — як це було зроблено.

Не забувайте, насамкінець, що Аврам, єврейський першопатріарх, родом із Ура — шумерського міста, а за фахом — жрець, тобто мислитель–науковець, завдання якого — пізнавати істину, закладену у рідних йому шумерських текстах.

Ура цього, як і інших численних міст, побудованих нефілім із дванадцятої планети Нібіру, немає на сучасній карті. Слава Богу, залишилася безліч артефактів, писаних і рукотворних. І тут ми замикаємо пізнавальне коло — звідки і чому у цій святій близькосхідній місцині взялися піраміди.

«Після Всесвітнього потопу Баальбек став частиною посадочного коридору аннунаків, які вели до космодрому на Сінаї, що мав замінити зруйнований космопорт у Месопотамії. Цей коридор мав розпочинатися з вершини гори Арарат, проходити через Баальбек і закінчуватися у Гізі, де були побудовані піраміди…

Долина Бекаа орієнтована вздовж саме цієї лінії із північного сходу на південний захід. А велика піраміда у Гізі та інший орієнтир на Сінайському півострові, що окреслюють посадочний коридор, знаходилися на однаковій відстані від Баальбека, підтверджучи, що під час розробки нового космопорту він, як такий, уже існував до того», — пише Захарія Сетчин.

Резюмуючи, не можу не сказати, що все так просто і зрозуміло, хоча артефакти, як і факти, — вперта річ. Але на Близькому Сході, що сукупно бачиться не просто як космопорт, а портал зв’язку Землі із космічними візаві, залишається незбагененно багато таємниць за сімома замками. Ковчег Заповіту зник, а проникнення усередину пірамід, де можуть зберігатися вищі знання, залишається завданням непосильним для людства. Уявіть собі, гостювати у космосі поза межами атмосфери — це вже запросто. А зайти у гості до рукотворної хатини під назвою піраміда — поки що не під силу. Ще не доросли. Ще нам цього не дозволено.

Хто не дозволяє і чому? Вістрям наших шукань намагаємося проткнути товщу тисячоліть. Але відбиваючись від твердинь минувшини, знову падаємо горілиць на постамент власного, нашого нинішнього буття, і у цьому роздираючому пізнавальному пориванні мимоволі доходимо до істини — ну що там предвічні епоси із віщими візитерами і божественними творцями, коли свідомість нашу свердлить нинішня реальність, бо не лише у часи шумерських богів, а нині

У підсумковій стадії третьої світової «холодної війни», коли Борис Єльцин диригував виведенням російської армії з Німеччини, Норвегія офіційно звернулася до російського «царя» з настійливим проханням — забрати, врешті–решт, свої підводні атомні кораблі із скандинавського узбережжя. Мовляв, те, що ви окупували нашу берегову лінію, нам було відомо достеменно давно, але «проти лома — не було прийому», особливо коли це лом московський, та ще й підводний і, не приведи Господь, ядерний.