Микола Трублаїні - Глибинний шлях

Повість «Мандрівники» так само написана на матеріалі особисто здійснених подорожей, спостережень і всебічного вивчення природи і життя нашого Півдня.

Цими рисами — багатством пізнавального матеріалу та ідейною цілеспрямованістю — позначені всі, навіть найдрібніші твори, писані для читачів наймолодшого віку. А таких теж у нього чимало, і над цими невеличкими творами, як-от: «Шамба», «Пригоди в повітрі», «Пустуни на пароплаві», працював так само старанно, вишукував гострі, але правдиві сюжети, конфлікти, відшліфовував кожну деталь.

Основні герої повістей і оповідань Миколи Трублаїні — живі радянські люди, з якими письменник зустрічався та працював; високі моральні якості їх характерів він уособив в образах своїх капітанів, пілотів, боцманів, рибалок, інженерів, науковців… Особливо це стосується юних героїв. Завжди оточений молоддю, він день у день приглядався до своїх юних друзів, прислухався до їх голосу, підмічав все те краще, що притаманне їм. Юні герої його творів повно і прекрасно втілюють в собі риси нашої творчо наснаженої, допитливої і талановитої передової молоді, одухотвореної кращими людськими поривами.

Героїчні й мужні, молоді люди повістей і оповідань М. Трублаїні-це пристрасні, до кінця чесні і безкорисні юні патріоти; для них особисте ніколи не може стояти вище громадського, вище служіння матері-Батьківщині. Люди однієї мети, вони яскраво індивідуалізовані: життєрадісні і натхненні юнаки та дівчата, що кожен і кожна з них мають свої неповторні обличчя, біографії, особисті інтереси, мрії, уподобання і покликання. В русі, в дії, в дружбі, в конфліктах, в подвигах чимраз яскравіше розкриваються їх образи. Як і в житті, так і в тканині художнього твору, зображені рукою талановитого письменника в динаміці становлення і зростання, вони, юні герої, кожним вчинком стверджують свою гідність молодих громадян соціалістичної держави. І коли згадуємо ту велич героїзму, що явили світу Зоя Космодем’янська, Олександр Матросов, Ліза Чайкіна, молодь Краснодона, то спадає на думку: саме риси таких прекрасних юнаків і дівчат уособили в собі найкращі герої творів Трублаїні. Подібно Матросову, загинув смертю героя юнга Іван Солоний, герой з оповідання «Життя за Батьківщину». І майже так, як в дні Вітчизняної війни безсмертні Олег Кошовий, Люба Шевцова, поводили себе в боротьбі з ворогами Марко і Люда, герої повісті «Шхуна «Колумб».

Відомо, що молодь особливо захоплюється творами пригодницького жанру. І саме цю літературну форму обирає Трублаїні для своїх основних творів. Проте пригоди не є для нього самоціллю. Це лише засіб у гостро-захоплюючій формі викласти матеріал, а матеріал цей в основному пізнавального характеру: наша радянська дійсність владно і повноцінно виступає на канві пригод. Діють благородні радянські люди, що поклали собі перетворити нашу країну в квітучий і сяючий вогнями електрики сад, оновити й примусити плодоносити пустині, підкорити інтересам народу сувору Арктику, щоб скрізь у достатках щасливо жили люди нашої Вітчизни і була вона неприступною фортецею для ворога.

Цими мотивами пройнято й останній твір Миколи Трублаїні — роман «Глибинний шлях».

Проте цей твір відмінний від попередніх полотен письменника, таких, скажімо, як «Лахтак» або «Шхуна «Колумб». І головна його відміна та, що основою попередніх творів був реалістичний фон, тоді як «Глибинний шлях» — наукова фантастика. В цьому жанрі письменник спробував себе вперше.

Час написання твору — 1939–1941 роки. Це роки, коли Микола Петрович був тісно зв’язаний з Палацом піонерів, всіма його різноманітними науково-технічними і науково-дослідними гуртками. Письменник, отже, день у день був оточений допитливою молоддю — юними техніками, конструкторами нових машин, фізичних приладів, авіамоделістами, радистами, натуралістами. Ця молодь жадібно перечитувала все, що потрапляло їй до рук з науково-фантастичної літератури. Перечитувала і шукала книги, яка дала б простір думці, поживу мрії і була б зв’язана з вітчизняною наукою і технікою. Таке було замовлення юного читача, і письменник це гостро відчував.

В цей же час на всьому просторі земної кулі з дня на день ясніше відчувалась хода жорстоких і великих подій. В Європі уже палахкотіла війна. Батьківщина вимагала творів, що мобілізували б маси, і в тому числі нашу молодь, закликали б кріпити оборону, бути на сторожі.

Війна! Про неї все частіше і частіше думав письменник і те, наскільки реально передбачав напад ворога, ясно хоча б з того, з якою прозорливістю подає він у своєму «Глибинному шляху» розгортання боїв на першому етапі війни.