Микола Трублаїні - Глибинний шлях

І він таки поїхав, зайнявши місце паровичного днювального. Його обов’язком було пильнувати за чистотою паровичних приміщень, подавати до їдальні сніданок, обід, вечерю, мити посуд… А коли хтось з кочегарів хворів, днювальний мусив працювати за нього.

За цей героїчний рейс Миколу Петровича, як і ряд інших кращих людей екіпажу, в 1930 році було нагороджено іменною медаллю Героя Праці з написом на ній «За Врангелівський похід 1929 року».

Про цей похід Микола Петрович написав хорошу книгу, що має назву «До Арктики через тропіки». Це була його перша солідна літературна робота.

Згодом Микола Петрович брав участь ще в кількох арктичних рейсах, зокрема на криголамах «Сибіряков» і «Русанов», і на матеріалі цих подорожей написав чимало цікавих нарисів та оповідань.

Приблизно з 1932 року Микола Петрович займається переважно літературною роботою і виступає як автор ряду творів для молодого читача.

В цей період він написав багато нарисів і оповідань переважно пізнавального характеру: «Людина поспішає на північ», «Літке» — переможець криг», «На Півночі», «Ангара», «На морі», «На північ ідуть пароплави» тощо. Ці книги розповідають про перемоги людей, натхнених благородними ідеями соціалістичного будівництва, над стихіями природи, про новобудови нашої країни, про торжество нової радянської моралі і культури, про братерську єдність усіх народів нашої країни незалежно від того, де вони живуть — в центрі СРСР, на Півдні чи в найдальшому закутку Півночі. Книги Трублаїні розповідають про героїчне освоєння Арктики, що стало можливим тільки за радянських умов, коли ця справа стала державною. Арктика, що не корилася одинакам, тепер не має сил протистояти мужньому, згуртованому колективові, керованому розумом і волею Комуністичної партії. Ця тема особливо вабила письменника. Кілька разів він повертався до неї і кінець кінцем завершив цю роботу великою повістю про героїчних завойовників Півночі і, зокрема, про мужніх полярників з числа нашої прекрасної радянської молоді. Цю свою першу повість, що має назву «Лахтак», Трублаїні закінчив у 1935 році. Книга була тепло і прихильно зустрінута критикою, користалась та й зараз користається великою любов’ю читача.

З цього часу Микола Петрович остаточно визначив своє місце в житті, своє покликання, свою професію: письменник, конкретніше — письменник для дітей, для юнацтва.

За час своєї недовгої, але плодотворної літературної діяльності талановитий письменник видав понад тридцять книг. Це книги для нашого молодого покоління, повісті й оповідання про нашу радянську дійсність, про сміливих, винахідливих, метких хлопців і дівчат, сповнених жадобою до знань і любов’ю до Батьківщини.

Головні з книг Миколи Петровича Трублаїні, крім уже згадуваних, це збірки оповідань: «Крила рожевої чайки», «Хатина на кризі», «З півночі мчав ураган», «Оповідання боцмана», «Волохан», «Вовки гоняться за оленями», «Берег невідомого острова», «Погонич блакитного кита», «Пригоди в повітрі»; повісті: «Мандрівники», «Шхуна «Колумб»; роман «Глибинний шлях».

Остання робота письменника, яку він почав перед війною, — біографічна повість, умовно названа «Орлині Гнізда». Цей твір не закінчено.

Благородну мету ставив перед собою письменник Микола Трублаїні: глибоко, всебічно вивчати радянське життя і в художніх творах розказувати про це молоді, показувати, яка багата і прекрасна наша Батьківщина, які чудові моральні якості мають передові, героїчні люди, і особливо наша молодь. Він виховував у молоді любов до рідного радянського краю, нашої єдиної в світі і найкращої на земній кулі Вітчизни, наснажував серця своїх читачів високими поривами, кликав на подвиг в ім’я добробуту і щастя радянського народу. Тим твори його завжди були високоідейні, життєві, цілеспрямовані.

Вроджений журналіст, він писав щодня. Був автором-співробітником майже всіх центральних і харківських обласних газет та журналів, зокрема дитячих.

Великі свої художні речі виношував у собі подовгу. Старанно вивчав ту галузь життя, що мала становити основу повісті чи оповідання.

Для повісті «Лахтак» збирав матеріал кілька років. Докладно вивчив історію боротьби людей за освоєння Півночі, сам побував у кількох арктичних експедиціях.

Коли писав «Шхуну «Колумб», освоїв усю техніку мореплавства, починаючи від найпотужніших і найновіших лінкорів і кінчаючи звичайнісінькими човнами. Він їздив у порти, знайомився з життям моряків і рибалок. І знову ж таки побував і на воді і під водою, у підводному човні і навіть у скафандрі водолаза.