Роджер Желязни - Бог Світла

Яма запалив сигарету.

— Ти хочеш, аби хтось убив за тебе Брахму? — спитав Сам.

Яма помовчав, затягся сигаретою, пустив дим.

— Може, — сказав він. — Може, й так. Не знаю. Не хочу про це думати. Хоча, напевне, так воно й є.

— Ти хотів би дістати від мене гарантії, що Брахма загине?

— Ні! Спробуй-но лишень, і я тебе вб’ю!

— Тож-то й воно, ти сам не знаєш, чого хочеш: бачити Брахму живого чи мертвого. Заковика, мабуть, у тому, що ти любиш і ненавидиш водночас. Ти був старий, перш ніж став молодим, Ямо, вона ж була єдиною, кого ти будь-коли кохав. Адже так?

— Так.

— Тоді не маю для тебе ради, ні ліків од напасті, ти сам маєш розмежувати свої почуття та нинішні наші клопоти.

— Гаразд, Сіддхартхо. Я за те, щоб зупинити Нірріті тут, у Кайпурі, якщо Небеса нас підтримають.

— Чи має хто заперечення щодо цього?

Запала мовчанка.

— Тоді гайда до Храму, захопимо засоби зв’язку.

Яма загасив сигарету.

— Але розмовляти з Брахмою я не буду, — мовив він.

— Переговори вестиму я, — сказав Сам.

Ілі , п’ята нота гами, спурхнула з арфи й забриніла в Саду Пурпурового Лотоса.

Коли Брахма ввімкнув зв’язок у своєму Павільйоні, на екрані з’явився якийсь чоловік у зелено-голубому тюрбані Урахти.

— А де жрець? — спитав Брахма.

— Надворі, зв’язаний. Можу притягти його сюди, коли маєш охоту послухати молитов…

— Хто ти такий, що носиш тюрбан Перших і заходиш до Храму озброєний?

— У мене таке дивовижне відчуття, ніби все це колись уже зі мною відбувалося, — промовив чоловік.

— Відповідай на мої запитання!

— Хочеш, щоб Нірріті було зупинено, Пані? Чи ти згодна віддати йому всі ці міста вздовж узбережжя?

— Ти випробовуєш терпіння Небес, смертний! Ти не вийдеш з Храму живий.

— Твої смертельні погрози нічого не важать для головного з Локапалів, Калі.

— Локапалів більше немає, та й не було серед них головного.

— Ти бачиш його на власні очі, Дурго.

— Яма? Це ти?

— Ні, але він тут, зі мною, — так само як Крішна й Кубера.

— Агні загинув. Нові Агні гинуть один за одним, відтоді як…

— Від часів Міста Жадань. Я знаю, Чанді. Я не був у складі первісної команди. Рілд не вбив мене. Примарна кицька, що так і лишиться безіменною, он як постаралася, але й того виявилось замало. Нині я знову перейшов Міст Богів і вернувся. Локапали обрали мене за проводиря. Ми збираємось захищати Кайпур і розбити Нірріті, якщо Небо нам допоможе.

— Саме… ти… не може цього бути!

— Тоді клич мене як завгодно: Калкін або Сідцхартха, Татхагатха або Магасаматман, Приборкувач, Будда чи Майтрея. Однаково це буду я, Сам. Я прийшов віддати тобі шану та укласти угоду.

— Кажи, яку!

— Люди змогли співіснувати з Небесами, але Нірріті — то зовсім інше. Яма з Куберою завезли до міста зброю. Ми можемо укріпити його та забезпечити надійний захист. Якщо Небеса поєднають свої сили з нашими, Нірріті знайде тут, біля Кайпура, свій кінець. І ми зробимо все для цього, якщо Небеса санкціонують Акселерацію та релігійну терпимість і покладуть край сваволі Владарів Карми.

— Ого замахнувся, Саме…

— Перші дві умови стосуються того, що вже й так існує, вони лише гарантують їм право вільно існувати й далі. А третє все одно станеться, байдуже до вподоби тобі це чи ні, отож даю тобі нагоду зіграти роль благодійника.

— Я подумаю…

— Даю тобі хвилину. Я зачекаю. Якщо ти все-таки скажеш «Ні», ми полишимо місто й дамо Ренфрю його захопити, сплюндрувати Храм. Після того, як він захопить ще кілька міст, тобі однаково не минути з ним сутички. Нас, одначе, вже не буде поряд. Ми зачекаємо, чим усе це скінчиться. Якщо після того, як вам намнуть боки, ти ще й лишатимешся при ділі, не ти вже вирішуватимеш, бути чи не бути тим умовам, про які я говорив. Втратиш ти владу чи ні, ми все одно зможемо подужати Чорного й зупинити рештки його зомбі. В будь-якому разі ми досягнемо своєї мети. Але шлях, що його я тобі пропоную, куди вигідніший для тебе.

— Гаразд! Я негайно збираю свої сили. Ми разом кинемося в цю останню битву, Калкіне. Нірріті згине під Кайпуром! Хай хто-небудь лишиться тут, аби ми могли тримати постійний зв’язок.

— Я розташую тут свою штаб-квартиру.

— А тепер розв’яжи жерця та приведи його сюди. Він сподобиться одержати кілька божественних повелінь, а незабаром уздріє і богоявлення.

— Добре, Брахмо.

— Зажди, Саме! Після битви, як лишимося живі, я хотіла б побалакати з тобою — про взаємне поклоніння.

— Ти хочеш стати буддистом?