Віктор Савченко - Сам собі бог

Здесь есть возможность читать онлайн «Віктор Савченко - Сам собі бог» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Год выпуска: 2014, Издательство: Електронна книга КОМПАС, Жанр: Фантастика и фэнтези, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Сам собі бог: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Сам собі бог»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Книгу складають фантастичні повісті та оповідання, що свого часу друкувалися в журналі «НАУКА-ФАНТАСТИКА».

Сам собі бог — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Сам собі бог», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— Сюди кладіть, — сказав старий і показав місце в центрі між купкою закіптюженого каміння і великим бубоном, видовбаним із шматка суцільної колоди.

Носії поклали брезент з моїм тілом не дуже поштиво. Вони вже ставились до нього, як до трупа. Тим часом Секелету став біля бубна.

— Вийдіть, — наказав старий і, коли в печері залишився тільки юнак, заходився знову витанцьовувати навколо мого тіла. Рухи його ставали дедалі жвавішими; він звертався до дідового духа переповідаючи йому те саме, що й недавно батькові. Просив, ні — благав вигнати злого духа, який засів у тілі білого чоловіка. Прохання хоч і звучало аж надто побутово, та ритм підвивання, звуки бубна, що відлунювали в стінах печери, надавали сцені чогось містичного. Втім, містичного там було мало. Чаклун, дедалі збуджуючись, генерував у собі особливий вид життєвої енергії, яка мусила передатись і моєму безживному тілу. Носіїв тієї енергії цивілізація білих Людей ретельно винищувала, як, власне, і носіїв будь-яких відхилень від посередності. Серед чорного населення вони збереглися, і один з них буквально пломенів, його аура була такою сильною, що її бачив навіть Секелету. Худючий старий в картатій сорочці, який не дуже чемно канючив у духа свого діда життя для білого чоловіка, уособлював сам потойбічну силу…

Натовп перед печерою очікував дива. Та найбільше того дива прагнув командир озброєних людей, бо особисто для нього вбивство іноземного спеціаліста мало б погані наслідки.

… Рухи чаклуна ставали дедалі різкішими. Зморшки на лиці розгладились; тепер це було лице божевільного…

І тут проскочила друга «іскра» між тілом, що безживно лежало на сірому брезенті і моїм безмежним Я. Лише мить тривав зв’язок між тілом і духом. Було таке відчуття, ніби я прокинувся від сну, та враз і поринув у сон…

Білокінь замовк і знов схилився над машинкою, але його довгі пальці так і не торкнулись клавішів. Він мовчав, обличчя його, як і під час оповіді не виказувало жодних почуттів. Мені тим часом спало на думку, що за багато років спільної з ним роботи я жодного разу не помітив, аби Білокінь змінився на обличчі. Його видовжене лице з важким підборіддям і сухим рубцюватим носом за будь-якої ситуації лишалося незворушним. Саме за цю незворушність, що зовні межувала з жорстокістю, а ще за пергаментну жовтизну обличчя ми прозвали його колись Блідолицим.

Нарешті він знову подав голос:

— Від усього того, що я вам кажу, сильно віддає містикою. І нікому крім вас, я б того не розповів.

Помітивши не моєму обличчі подив, він пояснив:

— Ви — літератор і вам, можливо, стане в пригоді бодай щось із того, що я кажу. Під яким соусом ви підсунете його читачеві — чи як елемент умовності, а чи як фантастику — ваш клопіт, а тільки пригода, яка сталася зі мною в Африці, має право на те, щоб про неї знали. Надто ж дивовижні наслідки до яких вона призвела.

Білокінь надовго замовк, а тоді провадив:

— Отож, після другої «іскри» чаклун, довівши себе до крайнього збудження, впав знеможений долілиць і завмер. Його аура була такою великою і потужною, що не тільки печера, а й гірська порода зовні, і люди були в ній немов у дивному опалесціюючому тумані. Хоча вони про те і не здогадувались. Вона — та аура — складалася із двох шарів — невеликого, але потужного, який палахкотів у якомусь метрі від тіла, і слабкішого, але такого, що його знати було на півсотню метрів. У тому потужному чаклуновому біополі спочатку не можна було і вгадати світіння навколо мого тіла. Та що довше лежав поряд старий чарівник, то відчутнішим ставав зв’язок між «посудиною» і тим, що з неї виплеснулося. Відбувалося щось подібне до дії магніту, який притягував порошинки з простору. «Магнітом» моє тіло робилося від світіння старого. Досі я перебував у стані безтілесної свідомості, а точніше інстинкту, — бачив, чув, відчував без допомоги очей, вух, носа, шкіри. Під дією ж сяйва у чисту, так би мовити, свідомість стало проникати щось індивідуальне і почасти я вже знав, що моє безмежне Я належить Білоконю Михайлові Теодоровичу… Власне, це вже була думка. А де думка, там і спомин. І я згадав, що основним обов’язком життя того Білоконя, тобто мого, було дослідити та пояснити суперечливі моменти ентропії [2] Ентропія — (від грецьк. — перетворення) особлива фізична величина, яка характеризує тепловий стан тіла і можливі зміни стану матеріальних систем. . І тоді ж у пам’яті виникла висока, худа і згорблена постать викладача фізичної хімії Кудрі, який писклявим голосом пояснював нам, студентам, друге начало термодинаміки, пригадалося, як вразило мене тоді не так поняття міри хаосу, як те, що за ним стояло. А стояла, як відомо, теплова смерть Всесвіту. Висновок цей лежав на поверхні. Адже якщо всі природні процеси розглядати як рівномірний розподіл тепла і вирівнювання температури, то мусить же настати мить, коли Сонце, віддавши тепло Землі, і навколишньому простору, перестане світити й гріти. Така ж доля мусить спіткати й інші світила. Всесвіт нарешті перетвориться в резервуар омертвілого розлитого рівномірно тепла… Є над чим замислитись. Пізніше, правда, Кудря запевняв, що висновок про теплову смерть, то — чистої води ідеалізм, і що насправді… Але всі його докази розбивались об той факт, що тепло передається від більш нагрітого тіла до менш нагрітого. І ніколи не навпаки… Я б сказав: «У пам’яті виникло…» Це не зовсім так.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Сам собі бог»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Сам собі бог» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Віктор Савченко - Золото і кров Сінопа
Віктор Савченко
Віктор Савченко - Діти Мардука
Віктор Савченко
libcat.ru: книга без обложки
Віктор Савченко
libcat.ru: книга без обложки
Віктор Савченко
Віктор Савченко - «І бачив я звірину...»
Віктор Савченко
libcat.ru: книга без обложки
Віктор Савченко
Віктор Савченко - Україна масонська
Віктор Савченко
Віктор Савченко - Ночівля в карбоні
Віктор Савченко
Віктор Савченко - Тільки мить
Віктор Савченко
Віктор Савченко - Павло Скоропадський
Віктор Савченко
Віктор Савченко - Нестор Махно
Віктор Савченко
Отзывы о книге «Сам собі бог»

Обсуждение, отзывы о книге «Сам собі бог» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x