Їржі Берковець - Операція «Ліра»

— На тонічній квінті?

— На п’ятому ступені; у системі сольмізації це означає соль, а якщо додати той склад — відгук… — Асдрубал схопив олівець і написав на краю газети «sol — ava» —. Якщо прочитати це справа наліво, одержимо Авальос, тобто прізвище донни Марії.

— Закоханий Ненна, мабуть, не знав про стосунки між дружиною Джезуальдо і доном Караффою доти, поки йому до рук не потрапив лист. Само собою зрозуміло: тільки такий раптовий удар міг викликати у Ненни страшенний порив ревнивої зненависті до Фабріціо, а в перші хвилини і до донни Марії. Її смерть, яку він навряд чи міг передбачити і якої він, безумовно, не бажав, тяжко вразила Ненну і разом із усвідомленням зробленого злочину назавжди затаврувала його, як він пише в мемуарах, зрозуміло, не вказуючи свого прізвища. Він так і не наважився прямо визнати свою вину, для своїх мемуарів він вигадав історію, де змішав правду й брехню. Проте потім він мусив поступитися докорам совісті і признався у прихованій формі, в формі музичного твору…

— Так, так, — якось нерішуче і розчулено промовив архіваріус. — Здається… здається, ви мене переконали. Мабуть, там якось так… Й справді було.

Пінеллі підійшов до стола, на якому лежали мемуари Ненни, і повільно закрив том. Потім усівся, подивився на Моваджеріо і тихо сказав:

— А тепер, може, знову послухаємо ту пластинку?

Асдрубалове обличчя набуло винуватого виразу.

— Я бачу, Лоренцо, що ви мені повірили. Мушу вибачитися перед вами. Але запевняю, що не хотів вас обманювати, хотів лише зацікавити.

— Ви хочете сказати, що…

— Так. Все це я вигадав. Або майже все. Головне, ті звукові загадки, ті переконливі криптограми. Проте я лише бавився ними! В дійсності вони нічого не значать. Для такого дешифрування, яке я зробив, потрібно було б, щоб за часів Ненни взагалі для словесного означення нот вживалися алфавітні букви з додатковими частками, які тепер вживаються в деяких країнах. Але тоді ноти називалися лише складами сольмізації, так як це й досі існує у нас, в Італії, і у Франції. Свою розповідь я побудував на композиції Ненни. Вона справжня. Гадаю, що нам треба ще раз її послухати.

— А русалки в очереті знову коси заплітають… — повторював упівголоса ботанік Фалоут вірш, який він переводив до умовного коду. Потім вклав перфокарту в електронний інформатор й запалив сигару. Поки ця стара розхитана машина другої половини двадцятого століття підшукувала потрібні дані, Фалоут міг помріяти. Завжди, коли він пахкав сигарою, випускаючи кільця блакитного диму, у нього в голові лунали мелодії Бахового «Курця люльки», «Кармен» Бізе, «Нікотіни» Новака. Був невиправний ідеаліст: кохався у музиці й рослинах. Давно вивчив все, що тільки міг знайти про віоли [8] Віола — музичний інструмент і квітка (фіалка). та дзвіночки. Він ламав собі голову, чи achillea ptarmica — деревій бертрамський — ріс у Бертрамці [9] Вілла з садком у Празі, де жив Моцарт. за часів Моцарта. Він плакав від щастя, коли знайшов у старовинному томі Соботека «Рослинність» прадавню назву звіробою — фуга демонорум (fuga daemonorum). Об’їздив усю Чехію, щоб встановити, що народна назва cink (дзень!) стосується до жовтеця звичайного (ranunculus асеr), а катеринка або коза — до молочаю (euphorbia helioscopia). Залюбки порпався у своєму гербарію, до якого збирав рослини, що торкали музичні струни його душі. Тут були главачек [10] Главачек — (горицвіт) — прізвище чеського композитора. (дзвінок), віола, сопілочка і таке інше. Вічно молоде серце Фалоута завжди починало частіше битися від радощів, коли він бачив на кущах вкриті синюватим серпанком інею ягідки шипшини… Він сам багато років тому мріяв складати музику, зокрема до Гетевої «Шипшинки»… «Рожо, рожо, роженько, дика рожа в лузі…» Ах, ці вірші!

Щось дзенькнуло. Фалоут вибрався зі свого марення. Так, ці вірші: «А русалки в очереті знову коси заплітають» — звичайно, хтось написав, а інший поклав на музику. Але хто? Ботанік подивився на інформатор, що знову задеренчав і вистромив із щілини картку з твердого паперу. Фалоут нетерпляче схопив її, прочитав КОСА — старочеський різдвяний обряд, плетіння вінків із гілок хвойних дерев (див. Крольмус, Зільберт та ін.), ВІЛИ [11] Гра слів: чеське vila (русалка) є омонімом слова (вілла). — Прим. перекл. В ОЧЕРЕТІ — будівлі для відпочинку буржуазії, розташовані на берегах невпорядкованих водойм.