Володимир Владко - Бацила карбоната

Довго я дивився вслід автомобілю Сивого Капітана, нічого не розуміючи. Як міг він висаджувати в повітря секретні міни, навіть не торкаючись їх, не доїжджаючи до них близько півкілометра. Я не знав і не знаю цього…

Звісно, цей сапер не розумів нічого, так само як і всі інші сапери, міни яких «Люцифер» висаджував у повітря того дня. Страшний автомобіль мчав у повітрі над воронками висаджених мін, крізь хмари диму й пороху. Надвечір його слід знов загубився, немов він розтав у синіх сутінках. І це сталось біля самої Столиці!

Але ще перед тим «Люцифер» промчав повз штаб жандармської бригади, розташований за сто кілометрів від Столиці. Тут не було ні застави, ні мін, тут ніхто не чекав Сивого Капітана.

З блискавичною швидкістю «Люцифер» наблизився до штабу і викинув аж два смертоносних чорних кільця. Одно впало на будинок штабу, друге позад нього, наздогнавши юрбу жандармів і наляканих поліцаїв, які тікали, побачивши страшний автомобіль здаля. Вони вже чули про знищення батарей. Таємничі блискавки, що вихопилися з кілець, вбили на місці всіх, хто був поблизу.

Всі столичні газети вийшли з сенсаційними новинами. Кореспонденти дізналися майже про все, що поліція намагалася тримати в секреті. І вони вміло використали цей сенсаційний матеріал.

Так само, як кілька днів тому, захлинаючись, газети повідомляли про загибель Сивого Капітана і його автомобіля, прославляючи поліцію і її уповноваженого Алонсо Моеха, — так само, захлинаючись, вони галасували тепер про злочини того ж таки Сивого Капітана і нездатність поліції, яка не виконала розпорядження каудільо та ще й обдурила публіку.

Столиця вирувала. Люди розхоплювали вечірні газети, шукали в них свіжих новин. Але там не було нічого істотного. Ось чому так нетерпляче люди чекали цього вечора останніх вістей столичної радіостанції. Може, хоч там щось буде…

Нарешті, почалася передача. Після звичайного повідомлення про добру погоду, диктор проговорив:

— Зараз будемо передавати повідомлення державної поліції про справу Сивого Капітана. Слухайте!..

Слухачі насторожилися: ось воно.

Але їх чекала несподіванка. Та не лише їх, а й самого каудільо.

В репродукторах щось дивно зашаруділо, засвистіло. І зовсім інший голос, дещо напружений, але чіткий і ясний, вимовив:

— Так, слухайте повідомлення про справу Сивого Капітана. Тільки це повідомлення робитиме не поліція, якій нема чого сказати, а сам Сивий Капітан! Слухайте, з вами говорить Сивий Капітан, який через голову уряду звертається до всіх, хто бажає його слухати. Слухайте, говорить Сивий Капітан!..

Слухачі завмерли біля репродукторів. Десь задзвонили тривожні дзвоники телефонів, десь забігали поліцаї. З гаражів вихопилися мотоцикли й автомобілі, в них на ходу стрибали жандарми, машини мчали кудись по вечірніх вулицях — до радіостанції, до передатчика.

Але голос з репродукторів тим часом продовжував говорити чітко і ясно. Ті, що чули Сивого Капітана раніше, на Авеню дель Прадо, помічали зміни в його голосі, що звучав тепер напружено, неспокійно, загрозливо, зривався на крик.

Цей голос лунав усюди, з усіх радіоприймачів. Лунав він і в маленькій каюті «Люцифера», а біля приймача сиділи й напружено слухали промову Олесь і Марта.

— … Так, говорить Сивий Капітан. Той самий Сивий Капітан, якого газети і радіо намагаються весь час показати божевільним злочинцем. Він говорить з вами, іберійці! Я нікому не робив лиха. Але на мене напали, на мене почали полювати. І я змушений був вжити зброю, проти якої не зможе встояти ніхто! З газет ви вже знаєте, яка страшна то зброя. Я не боюся нападів, як мій «Люцифер» не боїться мін і гармат. Я, Сивий Капітан, оголошую війну урядові Іберії! Попереджаю, війна буде жахлива! Той, хто нападе на мене, буде знищений! Кожен, хто допомагатиме урядові, постраждає разом з ним. Я оголошую уряд Фернандоса поваленим! З цього часу єдиний закон в Іберії — це мій закон!

Сивий Капітан спинився, загрозливо вигукнувши останні слова. Олесь дивився на Марту, затамувавши подих: Ернан Раміро оголошує уряд Фернандоса поваленим! А далі, далі?..

— Щоб запобігти зайвого кровопролиття, я пропоную урядові негайно здатися. Інакше смерть чекає його. Я буду безжалісним. Я, Ернан Раміро, якого люди називають Сивим Капітаном, оголошую себе єдиним господарем і владарем країни! Я принесу народові волю і щастя, яких його позбавив фалангістський уряд. Але для цього треба, щоб народ підкорився мені і не допомагав урядові. Обіцяю мою подяку і нагороду тим, хто стане на мій бік. Попереджаю: негайна і безжалісна смерть чекає тих, хто стане на перешкоді господареві і владареві Іберії!