Борис Штерн - Смарагдова планета

Горон тяжко зітхнув.

— Віриш, Ліно, — мовив він, — часом мені дуже хочеться забути дещо з того, що я знаю.

— Це щось таємне? — голос Ліно мимоволі здригнувся.

— Не для преси, — посміхнувся Горан, але враз посуворішав. — Коли з’ясувалося, що епідемія невідомого захворювання спричинена «зоряним» вірусом, на «Контакті» було запроваджено карантин: ніяких зв’язків із зовнішнім світом. Та кілька чоловік самовільно захопили рятувальний катер і залишили базу. Вони сподівалися на всесильну земну медицину, не замислюючись, яку небезпеку несуть людям. Вже по десятьох хвилинах їх перехопив інспектор Космічної поліції Патрік Йонсон…

— Йонсон? Але ж він…

— Ні, Ліне, — не дав договорити Горан, — все було так, як я розповідаю. Патрік дві години переконував зухвальців, благав, погрожував, а потім, взявши катер та буксир, відтранспортував його на базу. І — залишився разом із ними…

— А сам епізод засекретили?

— Офіційно ніхто цього не робив, все сталося само собою: загиблим віддали належне, може декому і більше, ніж слід, але хто, зрештою, про це може судити?

— А де зараз знаходиться база? — поцікавився Ліно.

— Оце вже справді таємниця! — прихлопнув у долоні Горан. — Усі знають, що базу забрали із Вікна і вивели на геліоцентричну орбіту, проте елементи орбіти відомі небагатьом.

— Невже необхідна конспірація?

— Уяви собі, є люди, яким не до вподоби, що безпосереднім вивченням віруса займаються роботи. Космічна поліція вже затримала кількох фанатиків, що розшукували «Контакт» з метою поповнити товариство роботів. Нам, звичайно, важко зрозуміти цих людей, але віднедавна я став ловити себе на думці, що дехто на Землі, мабуть, не розуміє нас.

Проте Ліно був далеким від подібних філософських міркувань.

— Я думаю про інше, — озвався він. — Чи не здасться вам, капітане, що наше патрулювання Вікна скидається на не зовсім серйозну забаву на фоні справді страшної небезпеки, що нависла над Землею.

— Не ти перший про це запитуєш, — неохоче відказав Горан. — Але ж наша цивілізація не всесильна, і поки що нічого кра…

Горан замовк на півслові. Від панелі приладів донеслося надривне вищання: «Аварія в системі наведення!»

— Борте! Що сталося?!

Корабельний кібер чітко доповів:

— Механічне ушкодження антени наведення. Втрачено зв’язок антени з процесором. Бойовий модуль переводиться на ручний режим. Рекомендовано: вийти назовні і здійснити ремонт…

— Пішов би ти до біса, — не зовсім ґречно відреагував на інформацію Горан. — Може, додав би, що треба виходити в скафандрі?

— Що там у вас, капітане? — стурбовано запитав Ліно.

Він усе чув, але хіба обійдешся без запитання?

— Антена наведення… — відповів Горан. — Доведеться ремонтувати за бортом.

У глибині душі Горан був навіть задоволений такою пригодою, що вносила хоч якусь різноманітність у монотонний перебіг патрулювання.

— Отже, лейтенанте, — сказав Горан, одягаючи скафандр, — я тимчасово призначаю вас виконуючим обов’язки командира пари.

Останні слова Горан приправив легкою іронією, і Ліно тим же тоном відказав:

— Слухаюсь, пане майоре!

За якихось десять хвилин Горан був уже біля антени. Один із її сегментів з’єднання з корпусом виявився недостатньо закріпленим, і параболічна чаша відхилилася од робочого положення. Горан подумки висловив своє невдоволення технічною службою бази й відчепив од пояса металевий пенал з інструментами. А в цю мить з аварійного каналу зв’язку пролунав сигнал тривоги.

— Борте, що сталося? — викликав кібера Горан, кладучи пенал на робочий столик.

— Сигналізує система зовнішнього спостереження. Виявлено метеор: тип — спорадичний, форма — кулеподібна, усереднений діаметр — 25, швидкість — 123, координати перетину з Вікном…

— Контейнер… — зірвалося з вуст Горана. — Який підлотний збіг обставин…

— Ймовірність захоплення гравітаційним полем Землі — 0, 1… — продовжував кібер.

— Виходь на об’єкт, тільки плавно, бо ще зірвуся.

— Борт-2 просить зв’язку, — тут же повідомив кібер.

— Давай!

— Капітане, капітане! — почувся дещо розгублений голос Ліно. — Контейнер іде на мене!

— Готуйся до атаки — я за бортом. Підійду на автопілоті…

Катер різко змінив курс і в цю мить зник з робочого столика пенал з інструментами.

— Ліне, моїй антені гаплик. Тепер вся надія на тебе…