Борис Штерн - Смарагдова планета

— Я вчинив би так незалежно від обставин, — сказав він, — але, признаюсь, то таки був особливий випадок. Коли Оресова капсула впала на поле біля Рідан, Кларет вперше випробував свою установку, і я підсвідомо відчував, що ці події взаємопов’язані.

— Кларет? — вражено перепитав Арсей, не встигаючи осмислювати все почуте. — Він теж тут, на Палідені?!

— Так, його загибель була також інсценована, — відповів Аліан. — Зараз він працює у Фізичному секторі.

— А що то за установка? — продовжував допитуватись Арсей, відчуваючи, як тіло вкривається холодним потом.

— Я не фізик, і, відверто кажучи, маю доволі приблизні уявлення про Кларетові дослідження. Суть їх, здається, полягає в тому, що при анігіляції речовини та антиречовини різної молекулярної структури виникають надзвичайно потужні потоки електронів, протонів чи нейтронів або їхніх античастинок. Якщо навчитися ними керувати, то наука отримає інструмент неймовірної сили…

— Який інструмент, Аліане?! — вигукнув Арсей, безпорадно розводячи руками. — Ви готуєте для паліденського керівництва жахливу, диявольську зброю! Невже цього не розуміє Кларет? Невже цього не розумієте ви?!

— Кларет завжди був лише вченим… — знизав плечима Аліан, але його обірвав холод ний голос Ореса:

— Убивця, божевільний убивця…

— Ні, Кларет завжди був лише вченим! — несподівано закричав Аліан, червоніючи та судомно стискаючи кулаки. — І я теж! Я ніколи не ліз ні в яку політику, ні в які брудні справи! Я просто мріяв зробити технічний психозахист для хворих, недорозвинутих, немічних — тих, хто може стати жертвою психічної агресії! Для цього мені потрібно було провести якусь сотню-другу абсолютно нешкідливих експериментів на добровольцях, всього лише двісті експериментів заради такої благородної мети! Чому Вища наукова Рада Терни заборонила мені їх проводити, кваліфікувавши як аморальні?! Чому Кларету не дозволили проводити свої роботи на Терні?! Чому?!!

Аліан замовк і стояв весь червоний, напружений, зі стиснутими кулаками, немов би апелюючи до Вищого суду.

— Я не знаю, чи правильно повелися з вами, — сухо промовив Арсей, мимоволі згадуючи свої власні аморальні дії, — але щодо Кларета у мене немає жодних сумнівів. І ви теж це зрозумієте, коли перші нейтронні потоки вдарять по Терні.

Десь далеко зародився усе наростаючий гул, і Арсей повернувся до Ореса:

— Нам час іти. У дворі є всюдихід, спробуємо таки прорватись.

— Зачекайте, — раптом сказав Аліан. Він вийшов з кабіни ліфта, дістав із кишені блискучу кодовану пластинку і простягнув її Арсею. — Ти знаєш, як дістатись до ангарів? У першому боксі — мій ракетоплан. Це все, що я можу для вас зробити.

Арсей до останньої миті вірив, що Аліан недаремно чекав їх у ліфті, і його душу враз заполонила складна суміш вдячності та співчуття.

— А як же ви? — поцікавився він, беручи ключа.

— Я залишаюсь, — відповів Аліан і зробив крок убік.

Орес мовчки потиснув йому руку і зайшов до кабіни, а Арсей, несподівано щось пригадавши, зупинився.

— Аліане, це ви сказали їм, що Орес був на катері один? — запитав він.

Той здивовано підняв брови, але тут же опустив їх назад і коротко кивнув.

— Ви тоді вже знали про мене?

— Знав.

— Навіщо було так ризикувати?

— Не знаю, все вийшло саме собою…

— Спасибі вам, — прощально сказав Арсей і простягнув руку.

Коротка перевірка всіх систем катера показала, що вони перебувають у робочому стані і проблем з польотом не буде. Тепер, коли стала відома суть Кларетової роботи і час проведення ним випробувань, тернійці вже уявляли, що трапилося у той фатальний день. Потужний позитронний потік миттю вивів з ладу всі комунікаційні канали, включаючи основний, дублюючий та три резервних, і цим просто відсік корабельний мозок разом з терміналом управління від ходової частини та всіх периферійних систем, котрі самі по собі залишились практично неушкодженими. Регенераційному контуру вдалося відновити зв’язок лише тоді, коли до поверхні планети залишалося не більше кількасот метрів, і спускова система ціною неймовірних перевантажень все-таки посадила катер на Паліден. Що ж стосується відстрілу Оресової капсули, то зараз йому самому було соромно згадувати, що під час падіння він перебував у майже шоковому стані і так стиснув бильця свого крісла, що намертво заклинив кнопку катапультування.

Поспіхом стартувавши з поверхні Палідена, Арсей вивів катер на стаціонарну орбіту і завісив його над Теркосом. Невиразна лінія, що розділяла нічну темряву та світлу царину дня, вже давно відступила на захід від наукової бази, а в пілотському відсіку досі панувала гнітюча тиша.