Борис Штерн - Смарагдова планета

Незабаром з’явилися перші ознаки людських поселень — величезні щити з лозунгами, закликами і просто надписами, що свідчили про щасливе життя паліденців та їх любов до рідної влади. Розчинена в ґрунті щебінка змінилась пошарпаним асфальтом, і ось із-за пагорба вигулькнули приземкуваті сірі будиночки, перед якими стояла могутня бронзова фігура жінки з мечем в руках та вицвіло-золоченими літерами біля ніг — АПАЛІНИ.

Попереду раптом щось глухо заревло, і лише тепер Арсей з подивом зауважив, що ні по дорозі до земельного центру, ні в передмісті йому ще ніхто не зустрівся. Коли ж дорога круто завернула праворуч, перед очима виросли два паліденці у формі народної гвардії. Один із них уважно прислухався до бурмотіння, що доносилося з невеликої плескатої коробки, а другий зі змішаним виразом подиву та люті на обличчі повернувся до Арсея і зарепетував:

— Ну, свинтюху, ти вже зовсім розперезався! Ану бігом марш на мітинг!

Арсей різко прискорив крок, щоб не дати гвардійцю приводу ще раз звернути на себе увагу. Вже стало виразно чути чийсь голос, підсилений потужною апаратурою, потім заревло: «О-о!», і вулицею прокотилась хвиля шалених оплесків. Арсей швидко проминув ще один пост і, пробігши останні метри між двома фундаментальними спорудами, опинився на широкій брукованій площі та влився до величезного натовпу.

Черговий оратор почав переказувати іншими словами те, що говорив до нього попередній, і клястись у вічній та непорушній любові до свого земельного, регіонального, континентального та планетарного керівництва, а юрба так само, затамувавши подих, слухала його і провела з трибуни бурхливими оплесками та могутніми вигуками «Вірно!!!». Арсею раптом стало сумно і боляче. Він бачив, як люди прикипають поглядами до трибуни і стискають руки, готові в будь-яку мить вибухнути громовим «О-о!» та у скаженому ритмі заплескати в долоні, і ніяк не міг зрозуміти: невже й справді, невже дійсно вони такі?!

Коли наступним до мікрофона підійшов високий чоловік з різкими рисами обличчя, над юрбою чомусь пронісся глухий гомін. Оратор рішуче підняв руку і в раптово запалій тиші голосно заговорив:

— Шановні брати! Дорогі сестри! Ми приїхали сюди зовсім не для того, щоб вислуховувати похвалу на свою адресу, тим паче, що тільки мудре, батьківське керівництво збоку континентального і планетарного комітетів дозволяє нам досягати нових висот. І все ж мені дуже приємно з усією відповідальністю заявити, що у благородну справу будівництва могутнього та процвітаючого Палідена вагомий внесок зробило і регіональне керівництво, від імені якого я зараз виступаю, і ваш земельний комітет, і всі ви, мої дорогі друзі!

Юрба ревонула своє «О-о!!!» у два рази сильніше, аніж до того, промовець знову різко звів руку, обриваючи шум, і перейшов до конкретних прикладів могутності та процвітання.

— … За короткий час ми добились історичних успіхів у продовольчій сфері. Тепер кожен житель Палідена може повністю забезпечити свої потреби у найважливішому продукті харчування — хлібі, причому зробити це абсолютно безкоштовно! Де, на якій іще планеті ви зможете побачити щось подібне?!!

— О-о!!!

— А до якого розквіту прийшло наше суспільство? Справжня, єдино істинна демократія, як форма здійснення повновладдя народу через своїх найкращих представників у комітетах, цілковита одностайність, як добровільне усвідомлення корінних інтересів суспільства, реальна і повна гуманізація всіх сфер життя, як фундаментальна риса планетарної політики — ось що таке сьогодні Паліден! У якому ще суспільстві його члени мають право називати один одного братами та сестрами?!!

— О-о!!!

— Хай знають про це всі, хто на черговому історичному повороті перся лобом в глуху стіну тупика! Хай знає про це Терна — вироджена гілляка могутньої паліденської цивілізації — та її жалюгідні прислужники тернофіли, які будуть розчавлені могутньою рукою народу, як смердючі таргани!

— О-о!!!

«Люди, люди, невже ви й справді не бачите, що діється навколо вас?!. — Арсей все ще на міг остаточно збагнути і тільки звучно відкривав рота, імітуючи вітальні виїмки. Йому раптом шалено захотілося зазирнути кому-небудь в душу, але робити цього було аж ніяк не можна, і бажання, побившись об незворушну стіну самоконтролю, швидко знесилилось та згасло.

Мітинг завершився. Почесна президія під надійним прикриттям гвардійців рушила повз подвійний ряд великих чорних лімузинів до помпезної споруди земельного комітету і незабаром зникла з очей. Вмить заспокоєне море мітингуючих кількома потоками витекло з площі і швидко розплескалось по вулицях міста. Під гнітючим впливом почутого Арсей деякий час бездумно чвалав якимось тихим бульваром, і лише діставшись до роздоріжжя, отямився та кинувся розшукувати автостанцію.