Семен Скляренко - Пролог

Здесь есть возможность читать онлайн «Семен Скляренко - Пролог» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 1936, Издательство: Держлітвидав, Жанр: Фантастика и фэнтези, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Пролог: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Пролог»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

С. Скляренко вирізнявся прагненням завжди бути в авангарді літературного процесу, випробовувати себе в нових жанрах. Він оперативно й охоче відгукувався майже на всі запити й починання. Відомий прозаїк, він став одним з перших творців так званого виробничого роману: «Бурун» (1932), «Помилка» (1933). Зв'язкам життя з наукою присвячений роман «Страх» (1935), який тогочасні критики сприйняли не як художню оповідь, а скоріш як науково-популярний твір.
В 30-ті роки почала плідно розвиватися фантастика, про що свідчили твори В. Владка, Ю. Смолича, О. Слісаренка. С. Скляренко випробував себе і в цьому жанрі, написавши фантастичний роман «Пролог» (1936 р.).

Пролог — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Пролог», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— Усе скінчено, — повторив Макс. — Finita la tragedia! Ми зробили все, що треба.

— Вона жива? — схопив я його за руку.

— Звичайно, жива. Тепер треба чекати кілька годин, і тільки тоді ми побачимо, як реагує організм на білок. Зараз дівчинка спить. Вона навіть не ворухнулась під час вливання. Вона не відчувала ні болі, ні страху. В такому стані хворі нічого не відчувають… Але я, Вадиме, сьогодні багато відчув. Я розумію тебе. Я знаю, як ти говорив з лікарем! Не знаю, чи знайдеться ще такий батько на світі. Екстаз Платона чи Сократа? Ти хитаєшся, — сказав Макс. — Тобі треба негайно йти додому. Вранці приходь. Я незабаром подзвоню. Іди!

Надворі ще темно. Я йшов, простягаючи вперед руки.

Здавалося, що коли б на вулиці не горіли в кілька рядів ліхтарі, я б упав. У хвилини, коли вітер розгойдував ліхтарі, я робив колосальні зусилля, щоб не впасти.

Ледве дійшов додому. Мріяв, ідучи, що впаду в ліжко і спатиму. Покладу спати й Ліду — вона теж дуже стомилася. Бідна… Ні, не бідна, прекрасна, хороша дівчина! Я спатиму, нехай відпочиває й вона.

Цього мені не пощастило зробити. Я побачив світло в лабораторії. Вікна завішені, але один ріжок штори відігнутий, і хоч уже починало світати, але жовтий трикутник світла лампи лягав на траву, трава синіла.

«Хто в цей час може бути в лабораторії?» — подумав я. Мозок працював мляво, думки виринали з глибин. Я не робив над собою жодних зусиль, а чисто механічно завернув від свого будинка до інституту. Я був дуже стомлений, ступав повільно, тихо.

Двері інституту були не замкнені. Я зайшов до коридору і в темряві зупинився. Почув у лабораторії тихі кроки. Хтось там ходив.

Напружився і пригадав. Увечері я сам погасив світло й замкнув двері до лабораторії інституту. Ще коли йшов до лікарні. Ми виходили з Лідою. Другого ж ключа ні в кого не було. Ніхто не міг бути в цю годину в лабораторії.

Серце моє, що билося до цього поволі й спадаючи, тепер почало битися жвавіше. Коли б під руками був кардіограф, він рисував би широку криву з гострими кутами. Я чув цей напружений бій серця.

«Злодій», — подумав я.

Але що треба злодієві в нашій лабораторії? Він же не міг пожаднитись на машини, на різне дороге, але зовсім непридатне для продажу приладдя. Цінність наших машин полягала в точності, досконалості, чутливості, а це все мало придатне для злодія.

«Ні, він міг знайти дещо для себе, — думав я. — Штори на вікнах, простирадла, скатерті на столах, халати… багато речей знайдеться там для нього».

Мені треба було бігти і когось гукати, але я навіть цього зробити не міг. Довго стояв у коридорі, слухав кроки злодія.

Раптово відчинив двері і зайшов. Назустріч мені по довгому зеленому килимку біг Гордій Семенович. Біг і сміявся. Зупинився біля мене і пожадливо, напружено зазирав мені в очі.

— Я вас не сподівався. Я вас зовсім не сподівався такої пізньої години, — казав він. — Я працюю з вечора. У вас так багато справ: провал з білком… дружина… в лікарні помирає дочка. Звичайно, ви не можете працювати. Від усього цього можна збожеволіти. Ні, ні, я не сказав нічого, я кажу, що можна збожеволіти. Дивуюсь вашому стоїцизму в почуттях… І от я працюю сам. Готую все нові й нові сполуки кислот. Нам незабаром таки пощастить мати штучний білок. Ви можете зовсім не турбуватись. Ви тільки скажіть мені, де ваші останні записки. Я згоден працювати за себе й за вас.

Це все було неймовірно. Я був спантеличений, збитий з толку.

— Я працюю тут кожного дня, — перебив я Гордія Семеновича. — Навіть учора ввечері, вночі я тут був.

Він дивився на мене. У нього було повне, випещене обличчя. Я побачив, що він примружив очі, і презирлива посмішка розлилась на його обличчі.

— Ви стомлені, — крутився він біля мене. — Ви дуже втомилися. Вам ввижається… вам ввижається, — повторив він, — ви думаєте, що працюєте кожного дня. Ви не працюєте, ви розумієте, вам же ніколи працювати. Ви весь час сидите в лікарні, ніхто вас не бачив у лабораторії. Учора вдень, коли ви були в лікарні, я провів збори з нашими молодими вченими. Ми не ждемо вас, поки ви не закінчите своїх родинних справ. Вас не буває в лабораторії. Куди ж вам? І ввечері вас не було в лабораторії. Я сюди прийшов, коли було ще видно.

— Я вийшов з лабораторії після півночі, — уперто сказав я. — А вчора ввечері я сам просив вас залишити мене одного. Я бачив, як ви пройшли через сад. Ось у вас червона гвоздика в петлиці, ви її вирвали в газоні. Постояли хвилину на воротах, попрощалися зо мною і потім вийшли на вулицю.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Пролог»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Пролог» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Семен Скляренко - Владимир
Семен Скляренко
Семен Скляренко - Святослав
Семен Скляренко
Валентина Скляренко - Окружение Гитлера
Валентина Скляренко
Семен Скляренко - Святослав (укр.)
Семен Скляренко
Семен Скляренко - Володимир
Семен Скляренко
Валентина Скляренко - Чингисхан
Валентина Скляренко
Валентина Скляренко - Майкл Джексон
Валентина Скляренко
Валентина Скляренко - 100 знаменитых женщин
Валентина Скляренко
Валентина Скляренко - 100 знаменитых евреев
Валентина Скляренко
Валентина Скляренко - 100 знаменитых ученых
Валентина Скляренко
Отзывы о книге «Пролог»

Обсуждение, отзывы о книге «Пролог» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x