Тимур Желдак - Історія чемпіонатів Європи з футболу

Славолюб Муслін 15.06.1953 «Црвєна звєзда» (Белград).

Лука Перузовіч 25.02.1952 «Хайдук» (Спліт).

Півзахисники:

Бранко Облак 27.05.1947 «Шальке» (Гельзенкірхен).

Йован Ачимович 21.06.1948 «Црвєна звезда» (Белград).

Юріца Єркович 25.11.1950 «Хайдук» (Спліт).

Вахід Халілходжич 15.10.1952 «Вележ» (Мостар).

Борислав Джорджевич 30.10.1953 «Хайдук» (Спліт).

Славіша Жунгул 28.07.1954 «Хайдук» (Спліт).

Нападники:

Данило Попівода 01.05.1948 «Айнтрахт» (Брауншвейг).

Драган Джаїч 30.05.1946 «Спортинг» (Бастія).

Франьо Владіч 19.10.1951 «Вележ» (Мостар).

Момчило Вукотіч 02.06.1950 «Партизан» (Белград).

Тренер:

Анте Младініч 01.10.1929.

Проведено – 104 матчів.

Забито 289 голів (у середньому – 2,78 за гру).

Всього глядачів – 3 201 666 (в середньому – 30 785).

Кращий бомбардир відбіркового турніру – Д. Гівенс (Ірландія) – 8 голів.

Автоголи – 2.

Пенальті – 30.

«Квінта» – 2.

«Покер» – 3.

«Хет-трики» – 7.

Вилучення – 5.

Проведено – 4 матчі.

Забито 19 голів (у середньому – 4,75 за гру).

Найбільше глядачів – 106 087 (в середньому – 26 522).

Кращий бомбардир фінального турніру – Д. Мюллер (ФРН) – 4 голи.

Автоголи – 1.

«Хет-трики» – 1.

Вилучення – 3.

Попередження – 6.

Найстарший гравець фінального турніру – І. Віктор (ЧССР, воротар) – 34 роки 26 днів.

Наймолодший гравець фінального турніру – Й. В. Петерс (Голландія, півзахисник) – 19 років 303 дні.

І. Віктор (ЧССР), Я. Піварнік (ЧССР), А. Ондруш (ЧССР), Ф. Беккенбауер (ФРН), Р. Крол (Голландія), Р. Бонхоф (ФРН), Я. Поллак (ЧССР), А. Паненка (ЧССР), Д. Джаїч (Югославія), З. Нехода (ЧССР), Д. Мюллер (ФРН).

Як уже було сказано, Артеміо Франкі, який обійняв пост Президента УЄФА на початку 70-х, був людиною активною і не позбавленою фінансового чуття. Саме при ньому Європейський союз футбольних асоціацій став наймогутнішою фінансовою структурою в європейському спортивному світі. До свого 25-річчя в 1978 році УЄФА підійшов з річним оборотом майже в 10 мільйонів швейцарських франків. Офіс союзу переїхав у свіже збудований особняк в одному з найбільш дорогих районів столиці Швейцарії площею більш 8 тисяч квадратних метрів.

Природно, ті косметичні зміни, які були внесені в регламент змагання напередодні попередньої першості в Югославії, не дозволяли повною мірою розкрити фінансовий потенціал турніру, адже в Чемпіонату Європи й УЄФА з’явилися постійні спонсори, у тому числі й телевізійні. До компанії «Mars», яка першою розмістила рекламу своїх батончиків навколо футбольного поля, приєднайся ряд японських і транснаціональних корпорацій: «Соса-Соla», «Canon», «JVC» і «Seiko». Вони вимагали все більшої кількості матчів, у яких би брали участь команди найбільш платоспроможних країн Європи.

Крім того, прийшов час, коли проведення фінальної частини європейської першості з категорії акцій підвищення престижу країни перетворювалося в усе більш обтяжуючу справу, у тому числі, насамперед, у фінансовому плані. Країни-претенденти на фінальну частину більше не юрбилися в коридорах УЄФА із заявками на 10 років уперед. Необхідно було розв’язати питання кардинально.

Не бажаючи ділитися прибутком від продажу телетрансляцій і рекламних місць (вони із самого початку правління Франкі були міцно закріплені за УЄФА), Європейський футбольний союз пожертвував країні-організатору право встановлювати ціну на квитки й поширювати їх (втім, не більше половини), а також право участі команди-господарки турніру в його фінальній частині без кваліфікації.

Цей захід сподобався відразу 11 країнам, серед яких, за дивним збігом обставин, кращим претендентом була визнана Італія.

Для максимального підвищення прибутковості змагання Артеміо Франкі замахнувся на створення Чемпіонату світу в мініатюрі. Його проект, презентований на виконкомі УЄФА у 1977 році так і називався «Progetto di Franchi – Un piccolo mondiale» (Проект Франкі – малий чемпіонат світу). Проектом передбачалося не просто розширити кількість учасників фінального турніру до восьми команд, але й проведення між ними додаткового кругового турніру. Ці зміни були зустрінуті загальною овацією – проти виступили тільки західні німці.

Але зміни торкнулися не лише формули розіграшу. Оскільки Чемпіонат Європи ставав окремим успішним фінансовим підприємством (контракти з офіційним і титульним спонсорами були укладені на 8 років уперед), йому потрібні були відповідні атрибути. Одним з них став талісман чемпіонату.