Тимур Желдак - Історія чемпіонатів Європи з футболу

У додатковий час ніхто ризикувати не хотів, та й сил – як моральних, так і фізичних – у команд практично не залишилося. І ось вперше в історії фінальних турнірів Чемпіонату Європи командам довелося вирішувати, хто ж з них сильніший, в серії післяматчевих пенальті.

Після семи ударів з 11-метрової позначки збірна ЧССР, що била першою, вела з рахунком 4: 3. Коли ж Берд Дітц пішов до м’яча виконувати свій удар, не витримали нерви у лідера півзахисту «Баварії» і збірної ФРН Улі Хенесса. «Ульмський самородок» обігнав партнера по збірній, встановив м’яч жваво розбігся… і запулив його вище воріт. Після цього сам Хенесс навіть не засмутився, а невимовно здивувався, не розуміючи, навіщо чорт його смикнув бити поза чергою, та ще так невдало.

Але інтрига в матчі ще не була вичерпана. Останнім у складі чехостоваків мав виконувати удар Антонін Паненка. Штатний пенальтист празького «Богеміанса» і збірної Чехословаччини мав свій улюблений прийом пробиття 11-метрових: він робив напівсекундну паузу на замасі, розраховану на те, що воротар почне гадати і впаде у якийсь із кутів, після чого відправляв м’яча несильним ударом по центру воріт. До такої манери давно звикли всі воротарі в Чехословаччині, не міг не знати про неї і найдосвідченіший Зепп Майєр. Снайперу збірної ЧССР потрібно було вирішити – бити в звичній манері і ризикувати або ж спробувати потрапити в кут воріт, в надії, що Майер не дістане м’яча. Паненка проявив приголомшливу холоднокровність – він розбігся, замахнувся, почекав стрибка Майера в кут і спокійно котнув м’яча по центру.

В результаті єдиний раз у своїй історії чехословаки стали чемпіонами Європи. А Іво Віктор став не тільки кращим воротарем фінального турніру, а й отримав приз як «Кращий гравець фінального турніру» 1976 року. Саме досвідчений голкіпер, який протистояв по ходу турніру Макдоналду і Блохіну, Мюллеру і Беєру, Кройфу і Неескенсу отримав право спуститися з Срібною амфорою в руках по трапу літака, на якому команда прибула на батьківщину.

Сьогодні прийнято говорити про випадковість перемоги збірної ЧССР на Чемпіонаті Європи 1976 року. Аналізуючи виступ команди, дозволю собі не погодитися з такими оцінками – чехи в особистому протистоянні перемогли «родоначальників футболу» англійців, постійного півфіналіста євротурнірів збірну СРСР, «законодавців футбольної моди» голландців і «непереможну машину» Гельмута Шона. Останні, до речі, були переможені в ранзі чемпіонів світу та Європи. Свою невипадковість на футбольному Олімпі чехи зі словаками підтвердять за чотири роки, вигравши олімпійський футбольний турнір в Москві і завоювавши бронзу європейської першості в Італії.

16 червня 1976, Загреб. 35 000 глядачів. Півфінал.

ЧССР – Голландія 3: 1 (Ондруш 19ʹ, Нехода 114ʹ, Весели 118ʹ – Ондруш 75ʹ – автогол).

Арбітр – Клайв Томас (Уельс).

Чехословаччина : Віктор, Піварнік, Е. Чапковіч (Юркемік, 106ʹ), Ондруш, Гег, Модер (Ф. Весели, 91ʹ), Паненка, Добіаш, М. Масни, Поллак, Нехода. Тренер – В. Єжек.

Голландія : П. Шрійверс, Суурб’єр, Рійсберген (Ван Ханегем, 37ʹ), Ван Краай, Крол, Янсен, Неескенс, В. Ван де Керкгоф, Реп (Хеелс, 67ʹ), Кройф, Ренсенбрінк. Тренер – Г. Кнобель.

Вилучені. Поллак, 60ʹ – Неескенс, 76ʹ; Ван Ханегем, 115ʹ.

17 червня 1976, Белград. 70 000 глядачів. Півфінал.

ФРН – Югославія 4: 2 (Флое 65ʹ, Мюллер 81ʹ, 115ʹ, 119ʹ – Попивода 19ʹ, Джаїч 31ʹ).

Арбіт – Альфред Делькур (Бельгія).

Югославія : О. Петровіч, Мужиніч, Каталінскі, Облак (Владіч, 106ʹ), Буля, Шуряк, Жунгул, Ачімович (Перузовіч, 106ʹ), Ю. Єрковіч, Попівода, Джаїч. Тренер – А. Младініч.

ФРН : З. Майер, Фогтс, Шварценбекк, Беккенбауер, Дітц, Віммер (Д. Мюллер, 80ʹ), Даннер (Флое, 46ʹ), Бонхоф, Беєр, Хенесс, Хельценбайн. Тренер – Г. Шон.

19 червня 1976, Загреб. 30 790 глядачів. Матч за 3-е місце.

Голландія – Югославія 3: 2 (Хеелс 27ʹ, 108ʹ, Ван де Керкгоф 38ʹ – Каталінські 43ʹ, Джаїч 81ʹ).

Арбітр – Вальтер Хунгербюлер (Швейцарія).

Югославія : О. Петровіч, Мужиніч, Каталінскі, Облак, Буля, Шуряк, Жунгул (Владич, 46ʹ), Ачімович (Халілходжіч, 46ʹ), Ю.Єрковіч, Попівода, Джаїч. Тренер А. Младініч.

Голландія : П. Шрійверс, Суурб’єр, Ван Краай, Крол, Петерс, Янсен (Метстеге, 46ʹ), Р. ван де Керкгоф, В. Ван де Керкгоф, Хеелс, Арнтцен (Кіст, 71ʹ), Ренсенбрінк. Тренер – Г. Кнобель.

20 червня 1976, Белград. 20 790 глядачів. Фінал.

ЧССР: – ФРН 2: 2 (пен. – 5: 3) (Швеглік 9ʹ, Добіаш 25ʹ – Мюллер, 28ʹ, Хельценбайн 90ʹ). Пенальті. 1: 0 Масни, 1: 1 Бонхоф, 2: 1 Негода, 2: 2 Флое, 3: 2 Ондруш, 3: 3 Бонгартц, 4: 3 Юркемік, 4: 3 Хенесс (вище воріт), 5: 3 Паненка.