Тимур Желдак - Історія чемпіонатів Європи з футболу

Засукавши рукава, Бєсков взявся за справу. До першого матчу з Італією збірна провела п’ять товариських зустрічей, в яких здобула п’ять перемог із загальним рахунком 21: 2. Після невдачі в Чилі посилено готувалася до поєдинку з СРСР і «Скуадра адзурра». Апеннінці також не програли жодного товариського матчу, здобувши по ходу перемоги над Бразилією та Аргентиною.

Московський поєдинок розпочався зі справжнього шоку з приводу складу збірної СРСР. Місце у воротах зайняв мало кому відомий голкіпер кутаїського «Торпедо» Рамаз Урушадзе. Але це був тільки початок! Проти знаменитого італійського «Катеначо» Бєсков використовував ризикований (з причини моральної застарілості), але вдалий варіант тактичної схеми «дубль-ве» з трьома чистими захисниками, трьома півзахисниками (один з яких по ситуації міг стати п’ятим форвардом) і чотирма нападниками.

Як з’ясувалося в подальшому, це був один із тих парадоксальних, але безпрограшних ходів, якими славився Бєсков. Як показала гра, ешелонований напад виявився сильнішим за ешелонований захист. Ураганний темп, запропонований радянськими футболістами, італійці потягнути не змогли. Особливо добре вдалася гра Віктору Понєдєльнику, який начисто переграв «ліберо» суперника. Фактично, двоматчеве протистояння було «зроблено» в першому таймі московського матчу, після якого рахунок був 2: 0 на користь господарів. До того ж італійці залишилися в меншості: Едзіо Паскутті в пориві гніву порвав на Едуарді Дубинському футболку, за що був вигнаний з поля польським арбітром Банасюком.

Перший м’яч збірна СРСР забила в середині першого тайму: це швидкісний Віктор Понєдєльник першим встиг на добивання після дошкульного удару Галімзяна Хусаїнова, відбитого воротарем «Скуадри адзурри» Вільямом Негрі. Варто відзначити, що швидкісні нападники радянської збірної раз за разом просто знущалися з хваленого захисту італійців, в якому на той момент грали не хтось там, а Чезаре Мальдіні, Джованні Траппатоні і Джачинто Факетті. Наприкінці тайму збірна СРСР провела ще одну результативну атаку, в якій взяв участь увесь напад: Понєдєльник змістився вліво, відволікши одного захисника, і відпасував на Хусаїнова. Той не став бити, а переадресував м’яча на Валентина Іванова, на якого кинулися одразу двоє – захисник і воротар. Капітан збірної СРСР на паузі обіграв обох і віддав під удар неприкритому Ігорю Численку, після чого залишалося тільки влучити в порожні ворота.

У другому таймі команда Бєскова зробила те, за що під кінець гри удостоїлася свисту трибун, а сам тренер – кількох розгромних статей в центральних газетах. Радянські футболісти перестали йти вперед і стали грати на утримання рахунку. Збірна Італії, що перейшла в першому таймі центральну лінію поля лічену кількість разів, прокинулася і зробила кілька гострих спроб забити хоча б один м’яч у гостьовому поєдинку. Треба визнати, що італійці були близькі до успіху, і невідомо, як би все закінчилося, якщо б італійці не залишися удев’ятьох – за десять хвилин до кінця гри, отримавши травму, поле залишив Анджело Сормані. Хоч як обурювалися 102 000 вболівальників на стадіоні в Лужниках, навіть після цього радянська збірна не побігла вперед і воліла контролювати м’яч, подовгу розігруючи його на своїй половині. До честі футболістів, слід визнати: вони чітко виконали тренерську установку, а сам матч виграли всуху.

Щоб пробитися до чвертьфіналу, тренер італійської збірної Едмондо Фаббрі пішов на величезні кадрові заміни, увівши до складу відразу п’ятьох молодих виконавців. На полі не знайшлося місця навіть найдосвідченішим Негрі і Мальдіні. Не залишився у боргу і його радянський колега, в черговий раз здивував шанувальників футболу і фахівців. Бєсков, незважаючи на тиск з боку спортивного комітету, повернув до збірної Лева Яшина, а також замінив кращого бомбардира збірної Понєдєльніка на молодого Геннадія Гусарова. Як показала гра у відповідь на «Стадіо Олімпіко», саме ці двоє зробили найбільший внесок у римський успіх збірної СРСР.

Насправді, можна було б з упевненістю сказати, що цей матч став бенефісом Яшина. З самого початку гри на ворота збірної СРСР пішов шалений ураган атак, але здавалося, що забити Яшину просто неможливо. Парадоксальним чином після ударів з усіх дистанцій м’яч летів саме туди, де знаходився «Чорний Павук». У середині тайму Анджело Доменгіні бив напевно з 5 метрів, але і такий удар італійця Яшин перевів на кутовий. А на 33-й хвилині своє слово сказав Гусаров: Численко, накрутивши з півдюжини фінтів, витягнув зі штрафної Факетті і віддав передачу динамівцю, який набрав хід. Той виграв забіг у Траппатоні і пробив точно в ціль з лінії воротарської. Трибуни, які до цього шаленіли, женучи вперед свою команду, видихнули і завмерли. Навіть ті, хто відчайдушно вірили в перемогу, зрозуміли, що тепер, швидше за все, вони збірну Італії в подальших стадіях турніру не побачать.