Тимур Желдак - Історія чемпіонатів Європи з футболу

СРСР: Урушадзе, Дубинський, Шестерньов, Крутіков, Воронін, Короленков, Метревелі, Численко, Понєдєльнік, Іванов, Хусаїнов.

Італія: Негрі, Мальдіні, Факкеті, Гуарнері, Сальвадорі, Трапаттоні, Булгареллі, Корсо, Сормані, Рівера, Паскутті.

10 листопада 1963, Рим. Італія – СРСР 1: 1 (Рівера 89ʹ – Гусаров 33ʹ).

Італія: Сарті, Бурньїч, Факкеті, Гуарнері, Сальвадорі, Трапаттоні, Доменгіні, Булгареллі, Маццола, Рівера, Менікеллі.

СРСР: Яшин, Мудрик, Шестерньов, Крутіков, Воронін, Шустиков, Численко, Іванов, Гусаров, Короленков, Хусаїнов.

19 жовтня 1963, Берлін. НДР – Угорщина 1: 2 (Ньольднер 51ʹ – Бене 18ʹ, Ракоші 88ʹ).

3 листопада 1963, Будапешт. Угорщина – НДР 3: 3 (Бене 7ʹ, Шандор 17ʹ, Шоймоші 51ʹ –пен. – Хайне 12ʹ, Р. Дукка 26ʹ, Ерлер 81ʹ).

Першими в боротьбу на чвертьфінальній стадії вступили збірні Люксембургу та Данії. Футболісти Великого герцогства, наробивши багато шуму в попередньому раунді, до матчів з срібними призерами римської олімпіади підійшли аж ніяк не в статусі фаворитів. Ще й більш того, у складі Люксембургу вибув зі строю їхній головний нападник Діммер. Проте саме протистояння Люксембургу та Данії стало найбільш результативним, напруженим і драматичним.

У першій грі команди обмінювалися голами по черзі: одна команда (частіше це були господарі) виходила вперед, друга ж протягом не більше восьми хвилин зрівнювала рахунок. Так тривало 50 хвилин – до рахунку 3: 3. На цьому запал суперників вичерпався – господарів стали полишати сили, а здивовані спритністю футбольного карлика данці вирішили перенести вирішення питання на домашню гру.

Однак і в Копенгагені трилер не завершився – знову на гол однієї команди суперник вперто відповідав своїм. Примітно, що за Данію відзначаявся виключно її капітан Мадсен, завдяки чому європейські газети називали матчі цих двох збірних «Мадсен проти Люксембургу».

У наш час данці пройшли б далі і за підсумками двох зустрічей, оскільки забили більше м’ячів на чужому полі. Але в шістдесятих це ще не мало жодного значення, а тому команди почали готуватися до додаткового, вирішального матчу на нейтральному полі. До речі, якби і він не виявив переможця, в хід пішла б монетка. Але монетки і їхній фатальний вплив на долі футбольної Європи ще попереду, а поки ж слідом за найбільшим тріумфом в історії Люксембург зазнав у Голландії і найбільшого розчарування (саме там за домовленістю сторін проводилось перегравання). Фаворит пари – данці, забивши гол під кінець першого тайму, просто «засушили» гру, не давши представникам Великого герцогства шансів зрівняти рахунок. Знову відзначився Мадсен, який став, таким чином, кращим бомбардиром відбіркової стадії Кубка Європи.

Збірна Іспанії на стадії чвертьфіналу постала в дещо оновленому складі та з новою тактикою. Головного тренера піренейців Хосе Вільялонга як тільки не паплюжили в іспанській пресі, адже до складу не потрапив лідер «Реала», семиразовий (на той момент) чемпіон Іспанії та п’ятиразовий володар Кубка чемпіонів Франсіско Хенто. Перший матч з, як вважалося, непоступливою збірною Ірландії дав відповідь усім скептикам про тактичну і функціональну готовность іспанської збірної за версією Вільялонга: господарі «знесли» остров’ян 5: 1, забивши 4 м’ячі вже до 33-й хвилини. Іспанія перевершила ірландців в техніці, швидкості, витривалості та взаємодії на полі. Її перевага була настільки значною, що і в другій зустрічі в Дубліні збірна Ірландії не змогла показати нічого переконливого. Іспанці відвантажили по голу в ворота Алана Келлі в кожному з таймів і поїхали додому готуватися до прийому фінальної частини Кубка Європи.

Не вийшло гідного протистояння і в парі збірних Угорщини та Франції. У французів, які залишилися без блискучих Копа і Фонтена, не знайшлося ані лідера, здатного повести команду за собою, ані бомбардира, що реалізує напів-моменти в забиті голи, ані тренера, здатного створити боєздатний колектив з посередніх виконавців. В угорців, навпаки, саме в 1963–1964 роках підросло ціле покоління дуже талановитих і прогресуючих футболістів, серед яких найбільш помітні були Флоріан Альберт (на момент ігор з Францією – 21 рік), Ференц Бене (19 років) і Янош Фаркаш (20 років). За участі ветерана збірної Шіпоша, який зв’язував оборону з атакою, молоді угорці обробили «під горіх» французів на їхньому полі 3: 1, а потім добили і в домашньому матчі 2: 1.