Тимур Желдак - Історія чемпіонатів Європи з футболу

У чвертьфіналі радянській збірній знову дістався чи не найскладніший суперник – молода, швидка і технічна збірна Швеції. За минулі півроку після матчів з італійцями, склад у збірної СРСР особливо не змінився – хіба що варто відзначити дебют у головній команді країни молодого (у 21 рік дебютувати в збірній було дуже престижно) таланта з Мінська Едуарда Малофєєва, який прославився своєю швидкістю і настирливістю.

Перший матч у Стокгольмі став справжнім випробуванням – на промоклому в’язкому полі шведи неквапливо й подовгу розігрували м’яча, а радянській команді ніяк не вдавалося перехопити ігрову ініціативу, щоб змусити суперника грати у свій футбол. Як водиться, ключова роль у цьому була покладена на лідерів команди, які справлялися з нею з перемінним успіхом. Альберт Шестерньов втілював непрохідність оборони, Валерій Воронін диригував в півзахисті, а Ігор Численко невтомно проходив по флангу і «навантажував» у штрафний майданчик Арне Арвідссона.

Втім, жодній з команд до перерви відзначитися не вдалося – ані шведи, ані збірна СРСР свої нечисленні моменти не використали. А ось після перерви млявий темп змінився п’ятнадцятихвилинкою шведського тиску та вкрай небезпечними радянськими контратаками. Результатом однієї з них став пас Вороніна на Численко, простріл якого з меж воротарського одним точним дотиком завершив Валентин Іванов.

Збірна Швеції на такий поворот подій не розраховувала, і її гра перетворилася на справжній хаос. Але з хаосу, як відомо, народжується порядок – так і гол-відповідь шведів під саму завісу гри став результатом хаосу біля воріт Яшина. Півзахисник господарів Мартінссон потужно прострілив з вільного удару в центр штрафного майданчика радянської збірної. Дві поспіль спроби винести м’яч призвели до рикошетів, а найспритнішим у ситуації опинився форвард шведів Хамрін. Він в балетному стрибку проштовхнув м’яч у ворота повз Яшина, що кинувся назустріч.

Як часто буває після подібних матчів, преса обох країн рапортувала про те, що суперники «дивом врятувалися». Шведи називали випадковими контратаку і гол Іванова, а свій гол – логічним результатом «тотальної переваги протягом усієї зустрічі», «Известия» ж вичитували радянських футболістів за хвилинну розхлябаність у своїй штрафній, яка коштувала втраченої перемоги, «завойованої за попередні 89 хвилин».

У проміжку між іграми основним джерелом новин і хвилювань радянського футболу став ветеран і лідер збірної Лев Яшин. Спочатку він, як кращий воротар континенту, захищав ворота збірної УЄФА в товариському матчі проти збірної Скандинавії, присвяченому 75-річчю Датського футбольного союзу. У тому матчі капітан данців та скандинавської збірної Уле Мадсон в’їхав в коліно Яшину прямою ногою, та так, що видатний воротар не зміг продовжити гру. Під питанням виявилася і його участь у матчі-відповіді зі шведами.

А вже за тиждень Яшин вивів збірну СРСР на поле під овації «Лужників». Захоплення публіки не в останню чергу було адресовано саме Яшину – перед матчем головний редактор «Франс футбол» вручив прославленому голкіперу «Золотий м’яч» – вищу футбольну нагороду Старого Світу – як кращому гравцеві Європи 1963 року. Це був перший подібний успіх радянського футболіста і єдиний досі – воротаря.

Овації «Лужників» тривали і після фінального свистка, адже шведська команда в цей раз програла за всіма статтями 3: 1.

Костянтин Бєсков на цей матч обрав атакувальну тактику з п’ятьма нападаючими, повернувши в основний склад Віктора Понєдєльніка і Галімзяна Хусаїнова. Саме ці двоє невтомних форвардів і зробили основний внесок у перемогу. За великим рахунком рівна гра з небезпечними моментами біля обох воріт тривала лише до 32-ї хвилини, коли Хусаїнов на швидкості обійшов захисника, віддав точний пас на хід Понєдєльніку, а той у два дотики вразив ворота Арвідссона. До кінця тайму вже лише радянські футболісти мали можливості відзначитися, однак діяли неточно.

Рахунок було подвоєно через 10 хвилин після перерви, і знову спрацювала ударна зв’язка Хусаїнов – Понєдєльнік: перший протягнув м’яч, стягнувши на себе трьох захисників, а другий без перешкод щічкою точно відправив його в сітку ударом з 25 метрів. Гра була фактично зроблена, але шведам знову пощастило – помилкою в обороні збірної СРСР скористався Хамрін.

Рахунок став «слизьким», шведи забігали веселіше, але радянська команда швидко зняла інтригу в матчі: Валентин Іванов і Валерій Воронін пройшли всю половину поля суперника, відрізаючи захисників одного за іншим, в результаті чого Воронін вирвався один на ворота й розстріляв Арвідссона. Після такої впевненої перемоги радянська команда вирушала до Іспанії в ранзі фаворитів ЄВРО-1964.