Мари Кондо - Викинь мотлох із життя! Мистецтво прибирання, яке змінить вас назавжди

Люди, які мають великі колекції книжок, майже завжди є старанними учнями. Саме тому я часто бачу довідники та посібники в книжкових шафах моїх клієнтів. Посібники та підручники для набуття певної кваліфікації надзвичайно варіюються, починаючи з бухгалтерії, філософії та комп’ютерних технологій і закінчуючи аромотерапією та живописом. Часом мене вражають види професій, якими цікавляться мої клієнти. Багато з них також зберігають свої старі шкільні підручники та зошити, у яких вони тільки вчилися писати.

Тому, якщо ви, як і багато моїх клієнтів, маєте книжки, які належать до такої категорії, я наполягаю, щоб ви перестали стверджувати, що коли-небудь ще читатимете їх, і викинули їх прямо сьогодні. Чому? Тому що шанси, що ви їх читатимете, дуже низькі. З усіх моїх клієнтів менш ніж 15 відсотків дійсно користуються такими книжками. Коли вони пояснюють, чому не хочуть їх викидати, відповіді крутяться навколо того, що вони збираються зробити «коли-небудь»: «Я хочу коли-небудь вивчити це», «Я візьмусь за це, коли в мене з’явиться більше часу», «Я подумала, що було б корисно вдосконалити знання англійської», «Я б хотіла вивчати бухгалтерський облік, бо працюю у сфері менеджменту». Якщо ви ще не зробили те, що планували, викидайте цю книжку. Лише викинувши її, ви зможете оцінити, наскільки хочете вивчати певну тему. Якщо, викинувши книжку, ви не відчули жодних змін, значить, усе так і має бути. Якщо ж ви так хочете повернути книжку, що готові придбати ще один примірник, тоді купуйте – але цього разу прочитайте її.

Зараз я обмежую свою колекцію до тридцять томів, але в минулому мені було дуже важко викидати книжки, тому що я їх обожнювала. Коли я вперше провела сортування своєї бібліотеки, керуючись принципом, чи дає мені певна книжка радість, на моїй книжковій полиці залишилося приблизно сто томів. Хоча така кількість не є великою в порівнянні з середньостатистичною, я відчувала, що можу ще більше її скоротити. Одного дня я вирішила детально розглянути те, що в мене залишилося. Я розпочала з книжок, які б не викинула ні за яких умов. У моєму випадку першою книжкою в цьому списку була «Аліса в Країні чудес», яку я неодноразово перечитувала ще з початкових класів. Такі книжки, що потрапляють в особистий «зал слави» людини, легко визначити. Тоді я розглянула книжки, які було приємно читати, але які я б не віднесла до свого «залу слави». З плином часу вміст цієї категорії, звичайно, зміниться, але це книжки, які я безсумнівно хочу залишити саме зараз. У той час однією з них була книжка «Мистецтво викидати непотріб», яка відкрила мені очі на прибирання, хоча зараз я її вже не маю. Книжки, які дають вам таке задоволення, також варто зберігати.

Найважча категорія – книжки, які приносять помірне задоволення, у яких зустрічаються певні слова та фрази, що беруть вас за серце, і, можливо, вам захочеться ще раз їх перечитати. Позбутися таких книжок найскладніше. І хоча в мене не було нагальної потреби викидати їх, але я не могла ігнорувати той факт, що вони дають мені лише помірне задоволення. Я почала шукати спосіб, який би допоміг мені позбутися їх без краплини жалю, і зрештою придумала так званий метод зменшення обсягу. Зрозумівши, що насправді я хотіла зберегти не самі книжки, а певну інформацію чи слова, які вони містили, я вирішила, що якщо залишу лише необхідне, то решту викину.

Моя ідея полягала в тому, щоб переписати ті речення, які мене надихали, у зошит. Я гадала, що через деякий час цей зошит стане моєю особистою колекцією афоризмів. Мені буде приємно перечитувати їх у майбутньому і простежувати, як змінювалися мої інтереси. З величезним азартом я взяла зошит, який мені подобався, і розпочала свій проект. Я почала підкреслювати ті місця, які хотіла переписати. Тоді я написала заголовок книжки у своєму зошиті й почала переписувати. Проте як тільки я почала писати, то одразу зрозуміла, що цей процес вимагає дуже багато роботи. Потрібно чимало часу, аби переписати речення у зошит, а щоб я змогла перечитувати їх у майбутньому, мій почерк має бути охайним. Аби переписати десять цитат з однієї книжки, знадобилося б щонайменше півгодини. Від думки, що таке потрібно проробити з сорока книжками, у мене запаморочилося в голові.

Моїм наступним планом було користуватися ксероксом. Я планувала копіювати ті частини книжки, які хотіла залишити собі, а потім вирізати їх і вклеювати в зошит. Такий метод, думала я, має бути швидшим та легшим. Але, коли я його спробувала, роботи виявилося ще більше. Зрештою я вирішила виривати з книжок потрібні сторінки. Вклеювання сторінок у зошит також завдавало багато проблем, тому я спростила собі завдання і почала складати сторінки в папку. На одну книжку йшло лише п’ять хвилин, і мені вдалося позбутися сорока книжок, але залишити ті вислови, які мені подобалися. Я була надзвичайно задоволена результатом. Через два роки після застосування «методу зменшення обсягу» мене осяяло: я жодного разу не переглядала вмісту папки. Усі ці зусилля були змарновані тільки для того, щоб заспокоїти моє сумління.