Мари Кондо - Викинь мотлох із життя! Мистецтво прибирання, яке змінить вас назавжди

y художні (книжки, які ви читаєте для задоволення);

y прикладні (довідники, куховарські книжки);

y ілюстровані (фотоальбоми й т. ін.);

y журнали.

Коли ви зібрали всі книжки, беріть по одній книжці в руку і спробуйте вирішити, чи хочете ви її залишити, чи викинути. Безсумнівно, критерій такий самий: чи викликає книжка задоволення, коли ви її торкаєтеся. Запам’ятайте: я сказала, коли ви її торкаєтеся . Не починайте читати книжки. Читання затьмарює вашу здатність судити правильно. Замість того, щоб запитати себе, що ви відчуваєте, ви запитаєте себе, чи потрібна вам ця книжка. Уявіть собі, як би ви почувалися, якби ваша книжкова полиця була заповнена тільки тими книжками, які ви любите. Хіба вас не зачаровує такий образ? Чи може бути більше щастя для того, хто обожнює книжки?

Найпоширеніша причина, з якої люди не хочуть викидати книжки, звучить так: «Можливо, я її ще читатиму» або «Можливо, я захочу прочитати її знову». Відведіть хвилинку на роздуми й полічіть кількість ваших улюблених книжок, які ви прочитали більш як один раз. Скільки їх? Для декого кількість може становити лише п’ять книжок, а для виняткових читачів – аж сто. Однак люди, які перечитують так багато книжок, зазвичай є представниками певних професій, наприклад учені чи письменники. І дуже рідко можна знайти звичайних людей, до яких належу і я, які читають так багато. Гляньмо правді у вічі. Мабуть, кількість книжок, яку ви прочитаєте знову, буде дуже мала. Так само як з одягом, нам потрібно зупинитися й подумати про призначення, яке ці книжки виконують.

По суті книжки – це папір, аркуші паперу, переплетені разом, на яких надруковані літери. Їхня справжня мета полягає в тому, щоб їх прочитали та щоб вони могли передати інформацію своїм читачам. Саме інформація, яку вони несуть у собі, має значення. Немає жодного сенсу просто тримати їх на полицях. Ви читаєте книжки, аби збагатити свій досвід читання. Книжки, які ви вже прочитали, зробили свій внесок до вашого досвіду, їхній зміст знаходиться всередині вас, навіть якщо ви не пам’ятаєте його. Тому, вирішуючи, які книжки залишити, забудьте про думки, що, можливо, ви ще їх читатимете або що не засвоїли їхній зміст. Натомість беріть у руку кожну книжку і подумайте, чи лежить ваша душа до неї. Залишайте лише ті книжки, які принесуть вам щастя, навіть якщо ви просто дивитиметеся на них, лише ті книжки, які ви справді любите. До їхнього числа входить і ця книжка. Але якщо ви не відчуваєте радості, тримаючи її у руках, я б рекомендувала вам її викинути.

А як щодо тих книжок, які ви почали, але ще не закінчили читати? Або книжок, які ви придбали, але ще не починали читати? Що робити з книжками, які ви збиралися коли-небудь прочитати? Завдяки Інтернету купувати книжки тепер стало набагато легше, але мені здається, що внаслідок цього в людей тепер набагато більше непрочитаних книжок, ніж раніше. Придбати книжку, а тоді придбати ще одну, тільки розпочавши або ще навіть не розпочавши читати попередню, – звичне явище. Непрочитані книжки накопичуються. Проблема з книжками, які ми плануємо коли-небудь прочитати, полягає в тому, що викинути їх набагато важче, ніж ті, які ми вже прочитали.

Я пам’ятаю, як одного разу проводила урок директорові компанії на тему прибирання в офісі. Його книжкові полиці були заповнені книжками, заголовки яких навіть важко було вимовити, але які належить прочитати директорові компанії, починаючи з класичних авторів, як Друкер та Карнегі, і закінчуючи сучасними бестселерами. Його офіс нагадував книжкову крамницю. Коли я побачила його колекцію, мене охопило тривожне відчуття. І справді: почавши сортування, він відкладав одну книжку за іншою, бажаючи їх залишити, мотивуючи це тим, що вони ще не прочитані. Коли він закінчив, у нього, як і раніше, залишилося п’ятдесят томів і порівняно з його початковою колекцією мало що змінилося. Коли я запитала, чому він їх залишає, він дав класичну відповідь, яка входить до мого списку найбільш очікуваних відповідей: «Тому що мені, можливо, захочеться їх прочитати коли-небудь». Із власного досвіду можу сказати, що «коли-небудь» не настає ніколи.

Якщо ви втратили свій шанс прочитати якусь книжку, навіть якщо вам її рекомендували чи ви планували прочитати її роками, тоді зараз ви маєте шанс відпустити її. Можливо, вам кортіло її прочитати, коли ви її купували, але, якщо ви ще досі не прочитали цю книжку, її метою було показати вам, що ви її не потребуєте. Немає потреби закінчувати книжки, які ви прочитали тільки наполовину. Значить, їхнє призначення – бути прочитаним наполовину. Тому позбудьтеся усіх непрочитаних книжок. Набагато краще читати книжки, які вас цікавлять прямо зараз, ніж ті, які роками збирають на собі пил.