Настя Мельниченко - #ЯНеБоюсьСказати

• Якщо ти дівчина – не кокетуй зі словом «ні». «Ні» говориться тоді, коли ти впевнена, що хочеш відмовити. Якщо ж ти кажеш «ні», аби тебе впрошували і вмовляли, – не роби цього.

• Якщо ти хлопець, то поважай «ні» дівчини. «Ні» означає «ні». Якщо сумніваєшся, що дівчина саме це мала на увазі – уточни. Але не будь настирливим.

Взагалі, лише пряма, чітко і з готовністю виражена згода означає однозначне «так». Якщо дівчина мовчить чи відводить погляд – це не згода.

Сказати «ні» насправді не так уже й просто. Часто ми боїмося сказати «ні», бо можемо втратити кохану людину (відмовивши у близькості), подрузі (відмовивши у проханні, яке ми не хочемо виконувати), родичам. Але є дуже простий метод.

Якщо сказати «ні» дуже важко, говори « Я подумаю». Така відповідь покаже небайдужість до прохача, а також дасть тобі час розкласти у голові все по поличках.

У психології (науці, яка вивчає наші думки, почуття і поведінку людини) існує таке поняття, як особисті кордони . Особисті кордони – це уявні лінії, перетин яких спричиняє нам незручності. Ти ж напевно помічала (помічав), що іноді люди підходять до нас надто близько, і нам стає якось незручно? Хочеться відгородитися, відсторонитися або навіть втекти.

Ми підпускаємо людей тим ближче, чим ріднішою є людина. Від ворога чи незнайомця тримаємося подалі, з друзями можемо говорити на відстані витягнутої руки або трохи далі. З коханим кордони стираються, нам хочеться буквально злитися з ним.

Держави піклуються про свою територіальну цілісність, і ніхто не може без дозволу порушити кордон. Згадай, як складно перетнути кордон, якщо ти їдеш за межі України! Прикордонників навчають захищати кордон, і перетнути цю лінію може лише людина, яка має на це право (наприклад, візу).

Наша задача подібна до завдання прикордонників – навчитися оберігати наші особисті кордони від вторгнення чужинців.

Якими бувають особисті кордони і чи у всіх вони є?

Перш за все, є фізичні кордони . Вони обмежуються нашим тілом. Здавалося б, так легко зрозуміти, де ці кордони пролягають. Але є люди, котрі не відчувають фізичних кордонів, або ж не бачать чи не поважають кордонів інших людей.

Ярославу 9 років. Він біжить по супермаркету, пробігає повз дівчинку його віку і просто на ходу торкається на мить її руки, аби роздивитися, що вона тримає.

Ярослав не відчуває кордонів інших людей. Він часто товчеться по тілу батьків, завдаючи болю, а показуючи якусь річ – тицяє її просто в обличчя. Він не зумисне це робить, він усього лише не відчуває кордонів. Але всіх така поведінка безмежно дратує.

Буває, дорослі поважають кордони одне одного, але не поважають кордонів своїх дітей.

Наприклад, багато кому неприємні доторки сторонніх людей. Якщо твої далекі родичі, яких ти не знаєш, змушують тебе цілувати їх у щічку чи обіймати, а тобі це неприємно – це порушення твоїх кордонів. Не бійся здатися нечемою, скажи: «Ні!»

Замислись: чи приємні тобі дотики інших людей? Можливо, лише близьких і рідних? Можливо, ніяких? Проаналізуй свої відчуття щодо контактів з іншими людьми. Як далеко має стояти людина при розмові, аби тобі було комфортно? Чи може вона брати тебе за руку, обіймати, цілувати?

Я особисто взагалі не люблю дотиків. Коли мене пробують обійняти чи поцілувати в щічку, я просто сахаюся і виглядаю трохи як дикунка. Але мої друзі з розумінням ставляться до цього і просто тримаються від мене на віддалі.

Коли я була маленька, до нас у гості часто приїжджав мій двоюрідний дядько. З самого малку він полюбляв садовити мене на коліна і цілувати в губи. Мені було це огидно, але я нічого не могла зробити, бо це видавалося мені неправильним – заперечувати родичу. Але коли мені було 12 років, я категорично відмовилася цілуватися в губи і сідати на коліна. Дядько назвав мене нечемною, але мені більше не доводилося терпіти ці тортури. Я відстояла свої кордони.

Непрошені ляскання по сідничці, щипання, мацання, доторки до коліна, цілування – дуже поширена практика порушення фізичних кордонів людини. Завжди зупиняй дії, які тобі неприємні!

Дорослі часто починають цьомати немовлят і не помічають, що немовлята згодом стануть дорослими людьми, які мають свою думку щодо поцілунків. Чомусь через «замовчування» вважається, що дітям і підліткам поцілунки приємні. Але це не завжди так…