Настя Мельниченко - #ЯНеБоюсьСказати

Здесь есть возможность читать онлайн «Настя Мельниченко - #ЯНеБоюсьСказати» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2017, ISBN: 2017, Жанр: Публицистика, Прочая детская литература, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

#ЯНеБоюсьСказати: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «#ЯНеБоюсьСказати»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Настя Мельниченко народилася у 1984 році в Києві. Громадська діячка, в минулому журналістка, мама двох синів – Ярослава і Северина.
У липні 2016 року мережу Інтернет підірвала потужна акція #ЯНеБоюсьСказати, в якій тисячі жінок і чоловіків розповіли свої історії. Це були дуже сильні і важкі історії – історії про насильство. Ця акція прогриміла не лише в Україні, але й за її межами. Тоді ж почалися розмови про те, що робити, аби не допустити такої кількості насильства в світі. Настя Мельниченко, ініціаторка акції, вирішила написати книжку, в якій розповісти підліткам про те, як не допустити сексуальне насильство зі свого боку, а також як поводитися і до кого звертатися, коли насильство вже сталося.

#ЯНеБоюсьСказати — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «#ЯНеБоюсьСказати», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Для мене її пригода у 18 назавжди стала ідеальним «першим разом», а Ельф – ідеальним «першим чоловіком».

Зазвичай сексом називають проникнення статевих органів однієї людини до статевих органів іншої людини. Хоча насправді секс є значно-значно ширшим і геть не обмежується «піськами».

Люди, які одне з одним займаються сексом, називаються сексуальними партнерами , або просто партнерами .

Дорослі займаються сексом з багатьох причин. Перш за все – секс робить нас щасливими. Часто секс стає продовженням любові між двома людьми, він стає вираженням глибокої довіри до іншої людини і душевного відкриття одне одному. Прекрасне відчуття злиття з іншим – ось що він дає.

Іноді дорослі займаються сексом, аби скинути напруження. Наприклад, напруження на роботі.

Секс буває дуже різним: між чоловіком і жінкою, між жінкою і жінкою, між чоловіком і чоловіком. У будь-якому разі, хороший секс дає обом партнерам відчуття єднання і радості.

І мені трохи навіть прикро, що у цій книжці я говоритиму не про те, наскільки прекрасний секс. А про секс з точки зору насильницьких дій (адже книжка про насильство, пам’ятаєш?). Тому навіть у розділі про секс я постійно згадуватиму про насильство. І може, навіть налякаю тебе. Але секс, у якому присутнє насильство – це не нормальний секс. Це взагалі не секс, це власне і є насильство. А нормальний секс – то такий, який я описала на початку, розповідаючи тобі про «ідеальний перший раз».

Тож у цій книжці я постараюся показати тобі, чому сексуальне насильство – це не секс.

Секс

А тепер поговорімо про секс.

Ти, напевно, вже достатньо знаєш про секс – від друзів, батьків, з кіно чи книжок.

Або може так бути, що ти майже нічого не знаєш про секс. У будь-якому разі у цій книжці ми будемо багато про нього говорити.

Я дізналася про секс у першому класі від однокласниці Каті Орлової. Вона, ніяково хихикаючи, склала пальці однієї руки у кільце, просунула туди палець другої і сказала: «Секс – це ось так».

Я одразу ж понесла ці «знання» до мами, але поки переповідала їй, «що таке секс», мене накрило відчуття страшенного сорому. Не знаю, чому, але відчуття сорому накривало мене щоразу, коли я говорила з мамою про секс.

Нам справді соромно говорити з дорослими про секс. Знаєш, доки я збирала історії для цієї книжки, то виявила, що більшість дітей, які зазнавали неприємних сексуальних зазіхань, не розповідали батькам про це – саме через сором.

Коли мені було 13 років, я пішла у школу моделей, і там був викладач. Він показував нам красиву ходу і, коли вирівнював мені спину, а я сутулилась, завжди мацав мене за груди. Мене це дуже знічувало, але я не знала, що і як сказати, бо було дуже соромно! Ще він полюбляв зазирати в жіночу роздягальню: щойно ми роздягалися до трусиків, як одразу йому було потрібно сказати «щось важливе». Після чергового такого заглядання і мацання в той же день я перестала туди ходити.

Дітей (та й дорослих) часто паралізує сором. Саме він не дає нам нормально поговорити про секс із тими, хто на ньому знається. Вирішити для себе якісь питання. Розібратися, що є нормальним, а що ні. Поговорити про це, поділитися. Розібратися з засобами контрацепції, із циклами, спробами чогось нового.

Я хочу сказати на весь голос: Секс – це не Соромно!!!

Соромно – це коли чиниш погано іншим людям. Соромно красти, ображати слабших, обманювати заради власної вигоди, обмацувати інших людей без їхньої на те згоди. Якщо ж секс приносить задоволення усім учасникам процесу – то чому ми маємо цього соромитися? Ми ж не робимо нічого лихого!

Насправді, соромитися сексу – це не більше, аніж традиція, звичка. Раніше сексу не соромилися – це було частиною нормального плину життя. Корівки, кізоньки, котики спарювалися задля потомства, так само робили і люди, які були частиною природи. На спеціальних святах молодь могла практикувати сексуальні втіхи. Але це було ще в дохристиянські часи, тобто дуже-дуже давно. Ще до Київської Русі! Потім традиції проіснували ще певний час, доки Церква не почала строго засуджувати дошлюбні статеві зносини. Нам твердили, що секс – це брудно і соромно, наші тіла – це щось мерзенне, бо головне в людині – це душа.

Людина мала концентруватися на чистоті душі, і не покладатися на бажання тіла. Сексуальний потяг видавався ганебним і страшним, бо людина не могла його контролювати. Адже, якщо ти хлопчик, ти не можеш примусити свого перчика не підніматись на гарну дівчинку. Він наче має свій власний «розум», чи, може, у нього вселився «диявол»? Уявляєте, як страшно? Звісно, всі прояви сексуальності і тілесності почали вважатися чистою гріховністю! Їх почали душити і забороняти. Секс став лише необхідністю – для продовження роду, і якби від сексу не народжувалися діти, то, гадаю, його б викоренили взагалі.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «#ЯНеБоюсьСказати»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «#ЯНеБоюсьСказати» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «#ЯНеБоюсьСказати»

Обсуждение, отзывы о книге «#ЯНеБоюсьСказати» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x