Гаррі Каспаров - Зима наближається

Переслідування Гусинського та Березовського почалися ще за два роки до арешту Ходорковського. Вони обидва становили для Путіна пряму та явну загрозу через свої медіа-холдинги й політичний вплив. Натомість Ходорковський та його нафтова компанія в перші роки правління Путіна процвітали. «Юкос» збирався скористатися злетілими до небес цінами на нафту для модернізації застарілого радянського обладнання, що дісталося йому в спадок, а також розширити міжнародне партнерство на шляху до перетворення на першу велику російську справді мультинаціональну компанію. На думку Путіна, це становило загрозу. Він хотів бути впевненим, що нафтові та газові гіганти, так звані «національні чемпіони», будуть жорстко контролюватися Кремлем.

На думку Путіна, Ходорковський також учинив великий гріх, особисто долучившись до політики та громадянського суспільства. При цьому він не збирався принести президентові клятву вірності або спробувати виступити проти нього напряму в нечесній виборчій грі. Ходорковський заснував фонд «Відкрита Росія» та використовував його як спонсора десятків програм і благодійних акцій по всій країні, причому повністю відмовляючись звертатися по дозвіл від Кремля на цю діяльність. Він навіть публічно проголосив, що підтримуватиме опозиційних кандидатів, тоді як інші олігархи валізами тягали готівку на підтримку путінського політичного курсу.

У Москві є дуже великий Російський державний гуманітарний університет (РДГУ), який підписав із «Юкосом» контракт на одержання 100 мільйонів доларів у вигляді освітніх грантів. Після того, як Ходорковський був заарештований, у РДГУ раптом змінилося керівництво, і новий ректор відмовився брати гроші в «Юкоса». Ходорковський не витрачав свої кошти на купівлю футбольного клубу в Англії, як це зробив із «Челсі» приятель Путіна Роман Абрамович. Навіть якщо й робив щось подібне, почасти для підтримки своєї репутації, Ходорковський вкладав передусім гроші в Росію, і ці дії робили його загрозою для Путіна — обґрунтованою з усіх боків. Він був не тією людиною, яку Путін міг контролювати.

Причому у 2003 році Ходорковський був просто до безрозсудства хоробрим. Адже в липні заарештували його близького бізнес-партнера Платона Лебедєва, і не було жодних сумнівів, хто в переліку наступний. Інший його партнер Леонід Невзлін учинив розумно й того ж літа переїхав до Ізраїлю. Але замість того, щоб поїхати з країни самому або замовкнути, Ходорковський заговорив ще більше, публічно засуджуючи державну й корпоративну корупцію, що гальмувала розвиток Росії. Наслідки не змусили на себе чекати.

Ходорковському пред’явили численні звинувачення в шахрайстві й ухилянні від сплати податків — звичайний для Кремля рецепт. Суд над ним став суцільним доказом того, що за путінського режиму жодні докази не потрібні. За іронією долі «Юкос» насправді сплатив більше податків за кожен барель, аніж будь-яка інша нафтова компанія. Не збираюся проголошувати себе експертом з усіх фінансових та юридичних обору-док, що в 1990-ті роки в рекордний час зробили кілька десятків людей мільярдерами. Але очевидно, що мало хто з них мав чисті руки за мірками решти світу. І на початку Ходорковський не надто відрізнявся від усіх інших. Та його бачення майбутнього було настільки радикальним, що він лякав не лише Путіна, а й інших олігархів також. Якби кожного олігарха почали перевіряти та змусили звітувати, це могло б дати дуже позитивний результат для закону й порядку в Росії.

Натомість ми отримали показовий суд проти того, кого Путін вважав своїм особистим ворогом. Якщо характеру судового процесу було недостатньо, щоб це підтвердити, на це вказують переслідування й звинувачення також проти багатьох інших людей, пов’язаних із «Юкосом». Лебедєва звинуватили й ув’язнили, незважаючи на його серйозні захворювання. Постраждало й багато інших співробітників «Юкоса». Навіть адвокатові Ходорковського Карині Москаленко прокуратура погрожувала позбавленням права на адвокатську практику. Це стало візитівкою мафії Путіна: якщо ви кинули виклик владній вертикалі, він візьметься не просто за вас та ваші активи, але й за ваших співробітників, друзів, родичів та будь-кого, хто насмілиться вас захищати.

У травні 2005 року Ходорковський і Лебедєв отримали дев’ятирічні судові вироки та були відправлені до виправних таборів. Реакцією решти світу стала типова дурня про «занепокоєння» щодо незалежності російської судової системи й «переконування» російського уряду дотримуватися певних стандартів. Тут я майже впевнений, що держдепартамент США має спеціальну форму листа із висловленням занепокоєння, тому щоразу може просто підставляти потрібні імена й дати. Такий лист, зазвичай тихенько підписаний якимось функціонером низького рівня, часто використовуватиметься в наступні роки мірою нагромадження путінських правопорушень у Росії, тоді як лідери вільного світу наполягатимуть на його теплому прийомі на міжнародній арені.