Девід Саттер - Менше знаєш, краще спиш

Для Януковича складність розв’язання цієї кризи (якщо він мав такий намір) полягала в тому, що йому не довіряли майже всі верстви суспільства. Еліта ненавиділа його тому, що стала першою жертвою його утисків, а звичайні люди — тому, що мали відчуття, нібито живуть під наглядом кримінальної організації.

13 грудня Янукович запросив до себе лідерів опозиції. Він запропонував амністію та мораторій на застосування сили, якщо демонстранти припинять акції протесту. Але протестувальники побоювалися, що в такому разі Янукович розпочне масові репресії. Згоди досягнуто не було. Повстання продовжувалося, Янукович відмовлявся виконувати конкретні вимоги протестувальників, а найбільшими ворогами демонстрантів ставали виснаження, необхідність з’являтися на роботі та люті холоди.

З наближенням Різдва Янукович забезпечив собі фінансову допомогу від Росії в розмірі 15 мільярдів доларів, а людей на Майдані стало меншати. Лідери опозиції заявили, що краще зосередитися на наступних президентських виборах. Вперше з початку протестів рішучість демонстрантів, здавалося, стала слабшати.

Однак 16 січня союзники Януковича в парламенті ухвалили низку законів, що передбачали великі штрафи та тривалі терміни ув’язнення за участь у протестах. Нові закони дозволили б уряду запроторити до в’язниці кожного учасника Майдану, тож загроза репресій стала для демонстрантів спонукою. Увечері 19 січня відбулися криваві сутички між ними та міліцією, і Майдан повернувся на перші шпальти газет усього світу.

Ескалація конфлікту відбувалася з обох сторін. 22 січня було викрадено Дмитра Булатова, одного з активістів Майдану. Його тримали в полоні вісім днів і весь цей час катували — зокрема, прибивали руки до дверей. Іншого активіста, сейсмолога Юрія Вербицького зі Львова, викрали з лікарні, де йому оперували око, пошкоджене на Майдані, а пізніше його знайшли в лісі мертвим. На тілі було видно сліди тортур [257] «Ukrainian activists fear kidnapping, beatings and death», DW.com , January 27, 2014; «Euromaidan Activist Reappears as Casualties Rise in Ukraine», Freedomhouse.org , January 31, 2014. . Щонайменше п’ятеро інших активістів теж вважалися зниклими.

Саме тоді Янукович і правляча партія втратили контроль над західними та центральними регіонами країни, включно з Києвом. У Львові протестувальники 23 січня захопили будівлю обласної адміністрації. У Рівному вимагали повернення додому спецзагонів міліції, відряджених до Києва. У Черкасах відбулася сутичка між тисячами протестувальників і міліцією, яка охороняла будівлю міської адміністрації. Намагаючись заспокоїти повсталий народ, парламент 28 січня скасував закони, ухвалені ним усього за 12 днів до того, а кабінет міністрів на чолі з Азаровим пішов у відставку. Сутички між демонстрантами та міліцією в Києві почали вщухати, а в пресі з’явилися повідомлення, що кілька націоналістичних угруповань, незалежних від жодних політичних партій, відкололися від загального руху.

Проте 29 січня Янукович припустився фатальної помилки. Він примусив парламент проголосувати за свою версію законопроекту про амністію, яка ставила звільнення десятків затриманих протестувальників у залежність від звільнення ними адміністративних будівель. У законопроекті також містився ультиматум: якщо протестувальники не зроблять цього протягом 15 днів, міліція звільнить ці будівлі силоміць [258] «Ukrainians bring down Yanukovych regime, 2013–2014», Global Nonviolent Action Database , November, 2013 to February, 2014. . 2 лютого десятки тисяч демонстрантів зібралися на Майдані, аби відкинути умови Януковича. Тепер вони вимагали його відставки та дострокових парламентських і президентських виборів. Швидке погіршення політичної ситуації спонукало депутатів, раніше лояльних до президента, зрадити його.

Уранці 18 лютого протестувальники рушили до Верховної Ради з вимогою повернутися до Конституції 2004 року, яка обмежувала повноваження президента. Ситуація загострилася після того, як спікер парламенту припинив обговорення цієї теми. Міліція для нападу на демонстрантів скористалася послугами «титушок» — оплачених проурядових громил. Група демонстрантів вдерлася до штаб-квартири Партії Регіонів і підпалила її. Одна людина загинула у вогні [259] «Ukraine: Deadly clashes around parliament in Kiev», BBC news , February 18, 2004. . Спецпідрозділи міліції атакували барикади на площі й насувалися на демонстрантів, застосовуючи водомети, гумові та бойові кулі і сльозогінний газ, в результаті чого загинуло троє чоловік — учасників протестів [260] «At least 25 reported dead, more than 1,000 injured in Feb. 18 clashes», Kyiv Post , February 19, 2014. . Люди намагалися пройти до парламенту, але їх зустріли автоматним вогнем [261] Ukraine crisis: Timeline, BBC news , 13 November 2014. .