Девід Саттер - Менше знаєш, краще спиш

Більшість із майже 10 тисяч осіб, що зібралися на Майдані на підтримку асоціації з ЄС, після цієї новини розійшлися, але близько 300 студентів залишилися на ніч. О 4-й годині ранку вони були атаковані без попередження міліцейським спецпідрозділом «Беркут» й жорстоко побиті. Тридцятьох студентів довелося госпіталізувати. Багато хто побіг до розташованого поблизу Михайлівського Золотоверхого монастиря — того самого, де багато століть тому кияни ховалися від монголів.

Масове побиття студентів було безпрецедентним для пострадянської України. У відповідь на це три опозиційні партії оголосили про створення ними Комітету національного спротиву. У неділю, 1 грудня, півмільйона людей зібралися на Майдані на підтримку європейського вибору України та на знак протесту проти дій «Беркута». Того вечора радикали — можливо, провокатори — атакували загін «Беркута», що охороняв президентську адміністрацію. У ході «контратаки» сотні протестувальників і щонайменше 40 журналістів зазнали ушкоджень. Після цього активісти з партій «Свобода» та «Батьківщина» зламали двері Будинку профспілок на Майдані й оголосили його штабом протестного руху.

З цього моменту події почали розвиватися за власною інерцією. Демонстранти почали будувати барикади та встановлювати намети на площі. Вони захопили також будівлю міської адміністрації поблизу Майдану, в колонній залі якої щоночі перебувало близько тисячі демонстрантів. На Майдані було встановлено сцену для промов та інших виступів. Промови лідерів опозиції і наметове містечко на Майдані демонструвалися на величезному екрані на стіні Будинку профспілок. Завдяки допомозі сотень волонтерів почали працювати служби медичної допомоги, безпеки та харчування. Скрізь було видно гасла «Україна — це Європа», «Банду геть» і «Україна без Януковича».

Приїхавши до Києва 4 грудня, на п’ятий день протестів, аби поновити свою журналістську візу, я спитав у таксиста, який віз мене з вокзалу, що тут відбувається. Він відповів: «Революція». Я приходив на Майдан і розмовляв з людьми, які давали свої пояснення повстанню проти Януковича. Петро, вчитель із Києва, сказав про Януковича: «Це зек, бандит, що прийшов до влади. Це татаро-монгольська орда, їх інакше не назвеш. Те, що він робить, було б неможливо в жодній цивілізованій країні». Київський пенсіонер Анатолій Бойко висловився так: «Ми ненавидимо цю владу, бо вона спирається на суцільне розкрадання. Країна спустошується, а їхні гроші знаходяться в Європі та США». Зварювальник із Луганська Олександр Решетняк: «Я живу в селищі, де немає газу, води, тепла, ліків у лікарні. Жити в цій країні неможливо».

Багато людей на Майдані наголошували на тому, що в разі придушення руху та вбивства людей повстане вся країна й буде громадянська війна.

На Майдані постійно перебували тисячі людей, хоча їхня кількість то збільшувалася, то зменшувалася. Було багато прапорів: синьо-жовтих українських, синіх, червоних і білих прапорів українських політичних партій, Євросоюзу, Грузії, а також більш зловісні червоно-чорні прапори радикальних українських націоналістів і прапори УНА-УНСО із символом, що нагадує свастику. Ці останні зрештою майже зникли в зв’язку з підозрою, що члени цієї організації є провокаторами.

Протестувальники вимагали відставки уряду та підписання Україною угоди про асоціацію з ЄС. Спочатку вони не ставили вимоги про відставку Януковича, але лише тому, що не бачили розумного способу його усунення від влади.

З першим снігопадом наметове містечко на Майдані почало набувати ознак довготривалості. Барикади укріплювалися важкими трубами та дерев’яними платформами, а входи до Майдану звузилися, аби легше було контролювати потоки людей. Площа вкрилася наметами, до них постійно додавалися нові. Виникли навіть екуменічний «молитовний» намет, пункт медичної допомоги і кінотеатр просто неба. У наметах протестувальники готували їжу та спали, а обігрівалися залізними дров’яними пічками-«буржуйками» на кшталт тих, що використовувалися в армії за часів Другої світової війни. Виходячи з наметів, групи людей сідали на саморобних лавках навколо поржавілих металевих діжок, в яких горіли дрова, розкидаючи довкола снопи тріскучих іскор.

Проходили тижні, а протест на Майдані й не думав вщухати. Навпаки — його служба харчування та загони Самооборони набули організованого характеру. Рішучість протестувальників почасти пояснювалася відчаєм. Арсеній Яценюк, лідер партії «Батьківщина», сказав в одній з промов, що Янукович поводиться, як самодержець, а до народу ставиться, як до «бидла» [256] Саттер Д. «Зоопарк Януковича. Киевский дневник, часть 5», Svoboda.org , 19 декабря 2013. .