Віктор Суворов - Оповіді визволителя

Мотоцикл по п’янці спалили. Під час чищення зброї хтось притягнув пузатий бутель чеської сливовиці. Розвідувальний взвод її швидко осушив. Частка пішла веселіше.

Після довгих маршів зброю промивали бензином. Спосіб недозволений, проте ефективний.

Після чищення зброї біля відра з бензином був короткий перекур. Навідник з першого відділення кинув недопалок у відро, бензин весело спалахнув. Замкомвзводу сержант Мельник копнув палаюче відро ногою. Розвідники весело заіржали. Відро, перевернувшись в повітрі, впало на мотоцикл, бензобак якого був відкритий, — бензин для чищення брали. Інше — за лічені хвилини. Від мотоцикла залишився чорний каркас.

Хміль був зовсім легким, і зняло його відразу. Справа запахло не тільки горілою гумою і фарбою, а військовим трибуналом і дисбатом.

Замкомвзводу відійшов вбік, тихо сів під березу, обхопивши голову руками.

Першим прийшов до тями командир першого відділення. Оглянувши взвод і переконавшись, що ні офіцерів, ні чужих солдатів поблизу немає, владно рикнув:

— Шикуйсь, взвод! У дві шеренги ставай! Рівняйсь! Струнко! Слухай ситуацію!

Подія налякала всіх, тому, відчувши тверду владу над собою, люди шикувалися швидше, ніж зазвичай. Тільки замкомвзводу залишився під своїм деревом, ні на що не реагуючи.

— Слухай ситуацію! — Повторив сержант. — Під’їхала чеська машина. Легкова. «Шкода». Темно-синя. Усередині три чехи. Кинули пляшку запалювальну. Ми чистили зброю, стріляти не могли, тому що вся зброя розібрано на частини. Замкомвзводу не розгубився, розібраним кулеметом РПК торохнув одного по черепу. Білявого. Вони відразу вшилися. Зрозуміло? ЗКВ [20] Заступник командира взводу. — Прим. автора. — свій мужик, ми що, закладати його будемо? Йому дємбель належить, а він тут інтернаціональний обов’язок виконує.

Взвод схвально загомонів.

— Повторюю. «Шкода». Темно-синя. Мужиків всередині троє. Кинули пляшку. ЗКВ розібраним кулеметом одного по голові торохнув. Вони вшилися. Так, ще. Номер на машині спеціально був брудом замазаний. І останнє. Нагрянуть комісії, можливо, навіть особнячки. Ловити будуть на деталях. Нікому нічого самому не вигадувати. Повторювати тільки те, що я сказав. Решта: не пам’ятаю, не бачив, не знаю, не звернув уваги. Ясно?

— Ясно!

— Розійдись!

— Колю, га Колю, та ти не переймайся. Може, ще владнається. Чуєш, Колю, посилай краще бійця до ротного, нехай про чехів доповість. Там у ротного зараз нарада офіцерів йде. А взводу накажи оборону зайняти, мовляв, чекаємо повторного нападу.

Через годину в розташування взводу прибули всі офіцери роти на чолі з командиром. Ротний, оглянувши місце, наказав всім солдатам взводу по черзі підходити до нього. Він стояв метрів за тридцять осторонь від усіх, і, коли солдат підходив до нього, капітан тихо ставив три-чотири питання кожному. Короткий допит кожного солдата ротний вів так, щоб ніхто не міг чути ні питань, ні відповідей.

Після короткої бесіди з кожним ротний покликав до себе не кого-небудь, а саме командира першого відділення.

— А нічого погодка, сержанте.

— Так точно, товаришу капітан.

— Тільки дощ до вечора буде.

— Напевне, товаришу капітан. Набридли вони, дощі ці.

— Набридли, — погодився капітан. — На «шкоді», кажеш, під’їхали?

— Так точно.

— Темно-синя?

— Саме так.

— А де ж сліди? Ґрунт-то мокрий.

Капітан також був розвідником, обдурити його було зовсім не просто. Правда, і накладати пляму на свою роту капітан також не бажав, відповідати ж йому.

— Ось що, сержанте. Там, де відро палили і де воно до мотоцикла летіло, землю потрібно перекопати — начебто масляні ганчірки після чистки в землю закопували... І затоптати все навкруг, в іншому стійте на своєму.

— Єсть стояти на своєму!

— І передай старшому сержанту, нічого соплі розвішувати. Коли контрреволюціонера торохнув по черепу, так на біса ж переживати!

Ні комісії, ні особісти в ті дні у взводі не з’являлися, видно, турбот їм і без того вистачало. Ротний тим часом настрочив рапорт про бойові втрати при зіткненні з озброєним контрреволюційним елементом, що перебуває на службі у імперіалістичних розвідок.

Командир батальйону, покрутивши рапорт в руках, лукаво посміхнувся:

— Все добре, я тобі підпишу, тільки ти все заново перепиши: додаси, що на мотоциклі лежав протитанковий гранатомет РПГ-7. Номер в другій роті дізнаєшся. Вони його, пройди, ще в Німеччині в болоті втопили, а дістати не змогли.