Віктор Суворов - Оповіді визволителя

— Так коли ж, товаришу підполковник? Ми всі давно готові виконати інтернаціональний обов’язок!

Замполіта питання не збентежило, хоча він сам, звичайно, нічого не знав.

— Готовими необхідно бути завжди!

Ми дружно зааплодували бравому замполіту, який організував настільки успішний імпровізований мітинг.

Усі розуміли, що визвольний похід не за горами. Офіцерам повідомили про те, що сформовані два фронти, Прикарпатський і Центральний. Наш Прикарпатський фронт був створений на основі управління і військ Прикарпатського військового округу. Командувачем Прикарпатського фронту був призначений генерал-полковник Бісярін. До складу фронту увійшли танкова, повітряна і три загальновійськові армії. Того ж дня 8-а гвардійська танкова армія і частина сил 13-й армії почали переміщення на територію Південної Польщі, де до їхнього складу були додатково включені польські дивізії.

Центральним фронтом командував генерал-полковник Майоров. Фронт був сформований на основі управління Прибалтійського військового округу з включенням до нього військ Прибалтійського військового округу, ГСВГ і СГВ, а також окремих польських і східнонімецьких дивізій. Центральний фронт був розгорнутий в НДР і Польщі. Розмежувальна лінія фронтів проходила через Краків.

Значно пізніше я дізнався про те, що один фронт був також розгорнутий і в Угорщині, однак цей фронт в Чехословаччину не входив, а тільки прикривав діюче угруповання. Крім Південного фронту на території Угорщини була розгорнута оперативна група «Балатон». Ця група в Чехословаччину входила. В її складі були дві радянські дивізії, а також болгарські та угорські підрозділи. Союзників включили до складу групи «Балатон» лише «для меблів».

А хліб осипався.

Вранці 19 серпня офіцерам був зачитаний секретний наказ про сформування Головного командування «Дунай». Головнокомандувачем був призначений генерал армії Павловський. Його ставка була розгорнута десь в Південній Польщі, можливо, на самому кордоні з Чехословаччиною. Головне командування «Дунай» взяло під своє командування Центральний і Прикарпатський фронти, оперативну групу «Балатон» і в якості четвертого незалежного елемента — дві гвардійські повітрянодесантні дивізії. У перший день операції для забезпечення висадки десантних дивізій в розпорядження Головного командування «Дунай» виділялися п’ять дивізій військово-транспортної авіації.

Бойову тривогу нашому полку оголосили о 23:00. Каналами закритого зв’язку всім фронтам, арміям, дивізіям, бригадам, полкам і батальйонам був переданий сигнал: «А тепер наш час». Цей сигнал наказував всім командирам розкрити один з п’яти секретних пакетів, які зберігалися у них, чотири інших в присутності начальників штабів спалити, не розкриваючи. Операція була розроблена в п’яти варіантах. Зараз, коли один з них був схвалений і затверджений, інші втрачали силу і підлягали негайному знищенню.

Одночасно розкриті тисячі секретних пакетів в один голос наказували командирам усіх ступенів здійснити операцію «Дунай», в повній готовності продовжувати бойові дії відповідно до планів «Дунай-Канал» і «Дунай-Канал-Глобус».

Звільнення почалося.

Начальник штабу батальйону придавив мене свинцевим поглядом і владно зажадав:

— Повтори!

Я виструнчився і, клацнувши підборами, затарабанив давно відомі слова «Розпорядження щодо взаємодії на операцію “Дунай”»:

— Біла смуга — знак розрізнення своїх і союзних військ. Вся бойова техніка радянського і союзного виробництва без білих смуг підлягає нейтралізації, бажано без стрілянини. Безсмугові танки й інша бойова техніка в разі опору підлягають негайному знищенню без попередження і без команд зверху. При зустрічі з військами НАТО негайно зупинятися і без команди не стріляти.

Начальник штабу рушив далі уздовж шеренги офіцерів, наказуючи повторити давно всім обридле правило то одному, то іншому офіцеру. Нарешті він завершив обхід, вийшов на середину і завершив інструктаж:

— Товариші офіцери! Не стріляти по військах НАТО — це зовсім не означає не проявляти твердості і рішучості! Там, де перший наш танк зустрінеться з їхнім танком, негайно мусить розгорнутися взвод чи рота. Коли можливо, то без стрілянини можна й виштовхнути їх подекуди з зайнятої території. Наше завдання — захопити якомога більше території. Нехай потім дипломати вирішують, де пройде межа між Східною і Західною Чехословаччинами. Справа честі, щоб Східна, соціалістична Чехословаччина була більшою за Західну. Коли виникне стрілянина, не гарячкувати. Краще відійти назад на кілометр-два. У бійку особливого не рвіться: їм також не дуже хочеться в неї лізти. Ну а коли справа й справді дійде до бійки, будьте готові до гіршого.