Віктор Суворов - Оповіді визволителя

Всім офіцерам постійно нагадували про те, що вони мусять підтримувати бойовий дух військ на належній висоті. Однак цього не було потреби робити — по-перше, тому, що солдати і сержанти важко розуміли, де вони знаходяться і що відбувається, а по-друге, від рясної жратви їх так і розпирало бойовим духом.

Більшість сержантів в моїй роті трохи розуміли російську. Набрані вони були в основному з глухих поліських сіл, тож електрику побачили тільки в армії. За них турбуватися не доводилося. Тільки через п’ять-шість годин руху один з них раптом звернув увагу на незвичайні номери машин, які місцями проглядалися за натовпами розлючених людей, і поставив мені здивоване запитання. Я відповів йому питанням на питання. Я попросив його назвати всі республіки, які він знає. Сержант був одним з найбільш тямущих і жваво назвав Білорусію, Україну, Литву, Польщу, Францію і Узбекистан. Після цього я йому відповів, що номерні знаки в деяких республіках бувають нестандартними. Питання було вичерпане. Решта сержантів на номерні знаки уваги не звернула.

З солдатами було ще простіше. Всі вони були з захмарних аулів, гірських кишлаків, далеких оленярських стійбищ. Вони не розуміли не тільки мене, а й один одного: всі нації були перемішані, нібито для розвитку дружби народів. Всіх їх об’єднувало лише знання десяти команд: «Вставай!», «Лягай!», «Праворуч!», «Ліворуч!», «Вперед!», «Назад!», «Стій!», «Бігом!», «Кругом!», «Вогонь!».

На черговій стоянці в лісі, під час вечері, я вирішив виконати наказ замполіта батальйону і підняти бойовий дух роти на ще більшу висоту. Зробити це було просто.

Я видерся на ящик з написом «Made in USA», підняв високо над головою банку тушонки, поцмокав язиком в знак схвалення та крикнув:

— Ура!

Могутнє і радісне «Ура!», яке вирвалось із сотні горлянок, було мені відповіддю.

Американська тушонка дійсно була чудовою.

30-й окремий гвардійський розвідувальний батальйон 6-ї гвардійської мотострілецької дивізії першим вступив на вулиці ще сонної Праги.

Розвідбат йшов без нічого, кинувши свої тили і роту радіорозвідки. За рахунок цього вдалося значно відірватися і від передового загону, і від головних сил дивізії. Завдання батальйону було сформульоване чітко і категорично: до підходу головних сил захопити й утримати мости.

Командир розвідбату майор Журавльов знав маршрути в місті напам’ять. Чотири місяці поспіль батальйон відпрацьовував цю задачу на картах і макетах. Начальник штабу батальйону мав комплект фотографій всіх перехресть по маршруту руху. Напередодні операції «Дунай» були проведені командно-штабні навчання, на яких всі двадцять п’ять офіцерів батальйону відвідали Прагу і на автобусі проїхали своїми майбутніми маршрутами.

Танк комбата першим з ревом увірвався на вулиці ще сонного міста. Все знайоме, все звичне. І раптом... На фасаді старовинної будівлі комбат побачив величезні літери: BANKA. Банк! Комбат від душі виматюкався.

Журавльов бездоганно знав розподіл відповідальності між частинами дивізії і добре пам’ятав, що при постановці завдань центральний банк зовсім не врахували. А товариш Ленін вчив в першу чергу захоплювати банки, пошту, телеграф, вокзали, мости. Весь цей район мали займати частини 6-ї гвардійської дивізії, інших військ тут тримати не передбачалося. Журавльов самим нешанобливим чином згадав головотяпство командування і штовхнув ногою дрімаючого радиста, який не спав три ночі поспіль.

— Закритий зв’язок до начальника штабу дивізії!

Радист відгукнувся за п’ять секунд:

— Закритий канал до ен ша де, Снігур-чотири, говоріть.

Журавльов натиснув кнопку переговорного пристрою і, набравши повні легені повітря, видихнув:

— Снігур-чотири, я — Курськ, квадрат двадцять один триста сорок один — банк. Вирішив: сам з ротою глибинної розвідки і першим танковим розвідвзводом беру банк, замкомбата з ротою БРДМ і другим танковим взводом виконує завдання. Я — Курськ. Прийом.

— Курськ, я — Снігур-чотири. Добро. Я — Снігур-чотири. Прийом, — коротко відповів прилад і замовк.

Журавльов, доповідаючи своє рішення щодо зміни затвердженого плану, в душі сподівався, що начальник штабу не затвердить його рішення або накаже займатися банком не йому, а заступнику. Тому, отримавши відповідь, він ще раз несхвально відгукнувся про головотяпство керівників, маючи на увазі всіх тих, хто стояв над ним, від начальників розвідки дивізії до командуючого Центральним фронтом.