Віктор Суворов - Оповіді визволителя

В ту ніч полк підняли по бойовій тривозі. Братський народ Чехословаччини просив нашої допомоги і захисту.

— Хліб скоро почне обсипатися.

— Що ж вони там, нагорі, думають?

— Думаєш, їм легко? Чехи приключки не дають, щоб їх захищати, комуністів поки не вбивають і чекістів на ліхтарях не вішають. Немає від кого захищати. Як в такій ситуації війська вводити?

— Наші вожді в першу чергу про наші інтереси мусять думати, про свою країну, а не про якихось чехів і громадську думку. Вводити пора.

— Ну, вони-то там розуміють, коли пора, коли ще рано.

— Ні фіга вони не розуміють. Коли через тиждень в Чехословаччину не введуть війська, то нам кінець настане.

— Це ще чому?

— Тому, що хліб обсипатися почне, тому, що збирати його нікому, бо мужиків всіх і машини всі з колгоспів забрали. Не зберемо хліб, все спочатку почнеться, як в шістдесят четвертому.

— Американці нас підтримають! — Впевнено відрізав командир протитанкової батареї.

— А коли ні?

— Підтримають, куди вони подінуться!

— Всіх нас вони все одно прогодувати не зможуть. Бачив, скільки народу намобілізували! У шістдесят четвертому хоч якийсь урожай зібрали, а тепер ніякого не буде. Американці не зможуть всіх прогодувати.

— За американців не турбуйся. Вони багаті. У них продуктів скільки хочеш: всім вистачить.

Сумнів у тому, що раптом все-таки американці нас не підтримають, не минав, і розмови про те, що пора кінчати тяганину і відпустити мужиків на збір урожаю, виникали знову і знову.

— А коли мужиків і армію зараз терміново кинути на урожай, а Чехословаччину звільнити після збирання, в жовтні чи листопаді?

— Згубний варіант. Тоді нам також кінець. Кінець всієї радянської влади і завоювань соціалізму. Вводити зараз необхідно. В іншому випадку там все завалиться, нічого захищати буде.

— Вони, кажуть, інший соціалізм будують, з людським обличчям.

— А ось це вже вража пропаганда, — обірвав замполіт. — У будь-якого соціалізму тільки одне обличчя буває. Буржуазія, товариші, придумала теорію конвергенції, ця теорія суперечить марксизму і не містить жодної краплі здорового глузду. Однією дупою на двох стільцях сидіти не можна, просто незручно. Ви самі, товариші, поміркуйте: яка може бути конвергенція, коли від завоювань соціалізму не можна відірвати жодного з його переваг? Ви пам’ятаєте, як один антирадянщик в епоху волюнтаризму мерзенний наклеп на наш лад написав? Називався він «Один день Івана Денисовича». Чи «Івана Трохимовича»? Що з цього вийшло? Всі несвідомі елементи заворушилися. Поширювати цей наклеп почали. Недовіра пішла до політики партії, та й інше. Вчасно це припинили, а так невідомо, чим би все це скінчилося.

З цим не можна було не погодитися. Сам я про того Івана не читав, не трапився він мені до рук, тільки те, що ефект від нього був оглушливим, пам’ятаю точно.

— Так до чого додумалися товариші чеські комуністи? — Продовжував замполіт. — Скасували цензуру начисто! Відкрили шлюзи всій буржуазній пропаганді! Друкуй, хто що знає! До чого це може призвести? До конвергенції? Ні! До капіталізму! Буржуазному впливу досить лиш маленьку дірочку в греблі зробити, а там потік розірве всю греблю! У нас така дірочка була; спасибі партії, вчасно її заклали! А в Чехословаччини не дірочка, там щосили вже б’є! Закладати терміново потрібно. Яка ж це конвергенція, коли кожен буде висловлювати все, що йому заманеться? Це не конвергенція, це чистої води буржуазна анархія!

З цим також не можна було не погодитися. Третього не дано — з цензурою чи без неї, з органами чи без них, з Центральним Комітетом або ж без нього. Дійсно, яка тут може бути конвергенція?

— Продовжуйте, товаришу підполковник! — Закричали з задніх рядів.

Ми також підтримали. Новий замполіт на відміну від попереднього говорив тямуще і зрозуміло.

— І продовжу, товариші. Соціалізм — система струнка, як алмаз, і така ж міцна, проте досить гранувальнику зробити один невірний рух, і вся стійкість кристала може порушитися, і він розсиплеться. У Чехословаччині це вже зроблене. Алмаз розсипається. Та він же є органічною складовою всього соціалістичного табору. І алмаз світового соціалізму також може розсипатися дуже швидко. Поганий приклад заразливий! Коли буржуазія восторжествує в Чехословаччині, невже сусідня з нею Угорщина не піде туди ж?

Ми відповіли криками обурення. Начальник штабу третього батальйону лукаво посміхнувся і тихо запитав: