Віктор Суворов - Оповіді визволителя

Тут я змушений зробити відступ. Жуков кинув у Берлін, у вуличні бої, дві танкові армії. І вони там банально згоріли. Та не тому, що танки погані, а тому, що Жуков був безграмотним солдафоном. Він не знав, для чого танки призначені і як їх потрібно використовувати. Потужні танкові угруповання призначені для стрімких кидків на величезні відстані з тим, щоб оточити і відрізати ворожі дивізії і корпуси, щоб перерізати їхні лінії постачання. Їхня доля — вихід на ворожі комунікації в глибокому тилу: на флангах радянського Південно-Західного фронту прориваються дві німецькі танкові лавини і замикають кільце оточення. Або дві радянські танкові лавини прориваються на двох напрямках, йдуть далеко вперед і замикають кільце оточення під Сталінградом. Ось робота для танка. А в місті йому робити нічого.

Минуло півстоліття, і якийсь настільки ж безграмотний, як і Жуков, полководець на прізвисько Пашка-мерседес кинув танки на вулиці Грозного, де вони горіли точнісінько так, як танки Жукова в Берліні.

І нам кажуть: танки погані.

Технології постійно удосконалюються, щороку зброя стає все більш і більш складною, однак цей факт не вступав в конфлікт із загальною філософією радянських конструкторів зброї. Вони продовжували суворо дотримуватися залізного, непорушного принципу простоти. Навіть коли використання складних інструментів, обладнання і технологій в процесі розробки нового зразка озброєння чи військової техніки виявляється неминучим, у конструкторів завжди є вибір між декількома різними технічними рішеннями. І радянські конструктори завжди вибирали найпростіше з усіх можливих.

Наприклад, на танк можна поставити автоматичну коробку передач. Але радянський конструктор, звичайно, обере коробку механічну.

Будь-який водій, спробувавши керувати американською бойовою машиною з автоматичною трансмісією, безумовно, її похвалить. Я сам проїхався на «Бредлі» і похвалив. Коли уявляти собі війну як приємну розвагу, то для такої війни краще мати техніку з автоматичною коробкою передач.

Проте радянські конструктори вважали, що майбутня війна буде виглядати інакше. Вони справедливо припускали, що, коли в результаті ядерних ударів будуть зруйновані цілі промислові райони і порушені комунікації, масове виробництво танків з автоматичною трансмісією стане неможливим. Неможливим стане ремонт і обслуговування танків з автоматичною трансмісією, вироблених до війни. Тому вибір може бути тільки один: простіше, ще простіше!

Так, водієві танка з механічною коробкою передач нелегко. Так, він до краю втомлюється. Тільки ж промисловості і всій країні буде легше: танки можна буде продовжувати виробляти в величезних кількостях на простому обладнанні в недобудованих цехах.

Простота радянської зброї дивує кожного. Тільки радянським воєначальникам і цього було мало. Тому крім зброї, яка вироблялася «для себе», Радянський Союз випускав так звані «мавпячі варіанти» — спеціальні, ще більш спрощені модифікації бойової техніки для експорту в зарубіжні країни і для поставок в армії країн Варшавського договору, яким Радянський Союз не хотів розкривати особливо секретне устаткування і технології.

Однак в разі війни ці вкрай спрощені модифікації бойової техніки планувалося випускати і для себе.

Наприклад, незважаючи на те, що радянський танк Т-62 був однією з найпростіших бойових машин в світі, в процесі його розробки була спроектована ще простіша модифікація цього танка для виробництва в умовах війни. Такий танк не мав стабілізатора гармати, оснащувався зовсім простою апаратурою зв’язку та управління вогнем, його гармата наводилося вручну. Радянські генерали вважали, що в умовах воєнного часу краще мати такі танки, ніж не мати ніяких.

Одного разу я бачив спрощену версію БМП-1, кинуту в пісках арабами. Найважливішою її відмінністю була відсутність механізму заряджання. У нас натискаєш на кнопочку, барабан обертається, знаходить потрібний тип боєприпасу для 73-мм гармати і подає його в ствол. У спрощеному варіанті все це треба було робити вручну. У машинах, які надходили на озброєння Радянської Армії, на внутрішніх стінках були закріплені панелі з матеріалу, який називали піносвинцем. В ядерній війні такі панелі мали знизити вплив радіації на екіпаж і десант. Вони також знижували розліт осколків всередині машини при попаданні в неї снаряда. У спрощеному варіанті БМП-1 нічого цього не було. Оптика, засоби зв’язку і все інше внутрішнє обладнання було простішим і дешевшим.