Віктор Суворов - Оповіді визволителя

Своїм дивним рішенням американці підтвердили, що дійсно вірять в теорію ескалації і вважають, що інтенсивність і сила ядерних ударів в ході майбутньої війни зростатимуть поступово.

А у нас все було просто. Філософія вищого політичного керівництва Радянського Союзу, Міністерства оборони та Генерального штабу Радянської Армії нічим не відрізнялася від філософії ковбоїв, яких я бачив у американських фільмах. Ця філософія так само зрозуміла й логічна, як дії сімох сміливих хлопців, які захищали мексиканське село від банди Калвери у фільмі «Чудова сімка»: коли хочеш вижити, убий свого ворога; чим швидше ти порішиш його, тим менше шансів залишиться у нього для того, щоб скористатися своїм револьвером. По суті, це і є вся теоретична база, яку радянські генерали поклали в основу розробки планів Третьої світової війни. У Генеральному штабі ця теорія неофіційно називалася «теорією сокири». Радянські воєначальники справедливо вважали, що нерозумно намагатися набити морду противнику, у якого є ніж. Так само безглуздо нападати з ножем на того, у кого є сокира. Чим більш смертоносну зброю має в своєму розпорядженні противник, тим рішучіше необхідно атакувати його і тим швидше потрібно його порішити. Будь-яке зволікання чи нерішучість дають противнику ще одну можливість вдарити вас сокирою. Коротше, щоб він не встиг скористатися своєю найстрашнішою зброєю, необхідно без зволікання використовувати все найпотужніше, що у вас є.

«Теорія сокири» на найпростіших прикладах була пояснена всьому командному складу Радянської Армії, починаючи з командирів полків і вище, а також офіцерам управління, починаючи з оперативних і розвідувальних відділів штабів загальновійськових, танкових і повітряних армій. Основна ідея: кращий і єдино можливий спосіб оборони — нищівний удар на випередження по ворогу.

Найкращою демонстрацією прихильності до цього принципу стала відмова радянського керівництва від захисту засобами ПРО місць дислокації своїх стратегічних ракет. Кращий спосіб захистити стратегічні ракети в разі війни — негайно їх використати.

На додачу до цієї елементарної логіки існували вагомі політичні і економічні причини, які буквально примушували радянське керівництво першим використати практично весь ядерний арсенал в перші хвилини війни.

З політичної точки зору Радянський Союз мусив домогтися остаточного перелому у війні вже в перші кілька хвилин після її початку. Радянське керівництво добре пам’ятало гіркий досвід літа 1941 року. За весь час війни в полон за радянськими даними потрапило 4,5 мільйона радянських бійців і командирів (за німецькими даними — понад 5 мільйонів), і велика частина з них опинилася в полоні влітку і восени 1941 року. Таку неймовірну, небувалу у світовій історії кількість полонених можна пояснити в першу чергу небажанням народу воювати за кремлівських вождів і політвідділи, за стукачів і катів НКВС, за масовий терор і голод, за концтабори, колгоспи та інші «принади» першого в світі соціалістичної держави. Влітку 1941 року мільйонам людей раптом стало ясно, що справи на фронті пішли зовсім не так, як було показано в фільмі «Коли завтра війна». Бойовий дух армії не був зломлений, одначе різко ослаб.

Щоб не допустити повторення сумного досвіду 1941 року, радянські генерали мусили домогтися перелому у війні в найперші її хвилини. Кожен радянський солдат мав чітко розуміти, що з самого початку війни він не знайде притулку на боці супротивника, де буде лише пустеля, вкрита радіоактивним пилом.

З економічної точки зору війну також слід завершувати якомога швидше. Радянський Союз був неспроможний прогодувати себе сам. Інші соціалістичні держави були не в змозі допомогти йому в цьому. До революції 1917 року Росія, Польща, Естонія, Литва і Латвія експортували продовольство. У 1970-ті роки їм не вистачало резервів, щоб дожити від одного врожаю до іншого. Дефіцит продовольства дуже швидко призводить до невдоволення населення, бунтів і заколотів: згадаймо повстання в Новочеркаську в 1962 році, заворушення по всьому Радянському Союзу в 1964 році, коли зняли Хрущова, заворушення в Польщі в 1970-х і 1980-х роках. Коли соціалістичні держави були неспроможні прогодувати себе за мирного часу, коли вся армія допомагала мужикам збирати урожай, що станеться, коли армія буде битися, а всіх мужиків і весь транспорт з села мобілізують на потреби війни?

Тому війна, коли вона виникне, могла бути тільки короткою. В іншому випадку Радянський Союз сконає від голоду.