Виктор Суворов - Її ім’я було Татьяна

Сталін, за словами Жукова, був дурний і боягузливий, сам Жуков — мудрий і хоробрий стратег. Чому ж мудрий і хоробрий не втримав Сталіна від фатальної помилки?

У нашій державі було три сили: Партія, Армія і Державна безпека.

Коли говоримо про Партію, то маємо на увазі суміжні та споріднені з нею структури: державний апарат, включно із судами та прокуратурою, комуністичну спілку молоді, пресу (а вона вся була партійною), профспілки.

Коли говоримо про Армію, то маємо на увазі ще й військову промисловість, воєнізовані організації, десятки мільйонів резервістів.

Коли говоримо про Державну безпеку (не проти ночі буде згадана), то беремо до уваги весь каральний апарат пролетарської диктатури: маси стукачів, міліцію, прикордонні та внутрішні війська, тюрми, табори.

У червні 1940 року в Києві зустрілися три діячі:

Перший секретар Центрального комітету Комуністичної партії України Хрущов — це Партія;

Командувач військами Київського особливого військового округу (і Південного фронту) генерал армії Жуков — це Армія;

Народний комісар внутрішніх справ України, комісар державної безпеки 3-го рангу Сєров — це Держбезпека.

Україна являла собою немовби зменшену копію Радянського Союзу.

Хрущов, Жуков, Сєров — троє борців за народне щастя.

Один за світле майбутнє боровся в Москві, перестрілявши там десятки тисяч людей і аж ніяк не менше в Україні; другий звільняв Польщу, третій — Румунію.

Хрущов, Жуков, Сєров — тріумвірат, троє богатирів, троє мушкетерів, троє танкістів — веселих друзів, які по-братськи розливають на трьох російський народний напій. Вони одразу порозумілися.

У великій і могутній, правдивій та вільній російській мові так багато гарних слів, яскравих і образних висловів. Але для цього випадку не можу дібрати нічого влучнішого. Тут підходить лише одне — «знюхалися».

Незабаром війна розкидала їх безкраїми просторами, проте вони не забували один одного, допомагали чим могли. Упродовж усієї війни та після неї. Фронтові дороги то зводили їх разом, то розкидали на тисячі верст.

7 листопада 1943 року член Політбюро ЦК ВКП(б), Перший секретар ЦК КП України генерал-лейтенант Хрущов і заступник Верховного головнокомандувача Маршал Радянського Союзу Жуков доповіли Сталіну, що Київ узято!

Саме в день річниці Жовтневої революції!

Про такі перемоги через багато років напише поет Юрій Леонідович Нестеренко:

Київ у цьому випадку — блискучий приклад. До великої дати. За ціну не постоїмо!

Попереду їх ще багато буде — міст, узятих до ювілеїв. І вінцем усього — Берлін. Його потрібно буде взяти до 1 травня 1945 року, до свята солідарності всіх пролетарів світу.

У листопаді 1943 року Микита Хрущов залишився в Києві відновлювати Україну, а Жуков пішов на Берлін. Услід йому — Сєров.

Після війни доля піднімала то одного, то іншого. Подеколи жбурляла на каміння немилості.

Сталін скинув Хрущова з посади господаря України. А незабаром підняв. Повернув на місце. Потім Сталін поставив Хрущова вже вдруге правити Москвою.

Навесні 1945 року заступником Жукова у справах цивільної адміністрації в Німеччині було призначено комісара державної безпеки 2-го рангу Сєрова.

У розпорядженні Жукова і Сєрова опинилися численні багатства. Повеселилися обидва. Ішлося не лише про скарби німецьких банків, захоплені мішки ніким не порахованих грошей, які ще перебували в обігу, кілометри дорогих тканин, вагони дорогоцінних меблів, а й про картини Дрезденської галереї, золото та діаманти, корону дружини німецького кайзера.

Сталін довідався про широкий розгул знахабнілих мародерів.

Сєров відбувся переляком. Невдовзі навіть підвищення дістав.

Минулося б і Жукову. Але в нього, крім мародерства, крадіжок в особливо великому розмірі, незаконної роздачі орденів й інших кримінальних злочинів, виявилася ще одна вада — нестримна хвалькуватість. Жуков приписував собі перемоги в битвах, у яких участі не брав.

Сталін зняв Жукова з високих посад і відправив командувати Одеським військовим округом, а за два роки — Уральським.

Жуков не втрачав надії. Його друг Хрущов був членом Політбюро, тобто входив до складу першої десятки вождів, які керували Радянським Союзом.

Його друг Герой Радянського Союзу генерал-полковник Сєров був першим заступником Міністра внутрішніх справ СРСР.